Примусові виселення та права людини

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.

Міжнародне право в галузі прав людини встановлює норми і прин-
ципи, що стосуються, фактично, всіх аспектів життя. Це відбито в послідов-
ному підтвердженні міжнародною спільнотою, знову і знову, неподільності
і взаємозалежності всіх прав людини чи то громадянських, чи то культур-
них, чи економічних, чи політичних або соціальних.
Обов’язкова рівність усіх прав людини, яка тепер твердо закріплена
в положеннях міжнародних документів із прав людини, є особливо оче-
видною при дослідженні порушень прав людини, пов’язаних із широкою
низкою прав людини, а не винятково з одним правом. Саме таким пося-
ганням на права людини є практика примусових виселень: видалення осіб,
родин або громад із їхніх домівок, землі чи околиць всупереч їхньому ба-
жанню, до якої безпосередньо або опосередковано причетна держава.
Примусові виселення можна було б первинно не розглядати неодмін-
но як проблему прав людини, а радше як простий побічний ефект розвитку,
міського оновлення, наслідок збройного конфлікту або аспект захисту до-
вкілля чи виробництва електроенергії, наприклад, за допомогою дамб гідро-
електричних станцій. Однак, постійно перебувати під загрозою або реально
стати жертвою акту примусового виселення зі своєї домівки або землі є,
без сумнівів, однією із найбільших несправедливостей, з якою будь-яка
особа, родина, домогосподарство або громада можуть зустрітися.
Постійна небезпека людей, заляканих такою практикою, у поєднанні
з частим використанням фізичного насильства під час її проведення, по-
чала розкривати особисту і колективну травму, яка незмінно заподіюється
тим, хто зустрівся з перспективою примусового виселення. Ніхто не хотів
би добровільно бути виселенцем.
Примусові виселення, до яких терпимо ставляться в більшості сус-
пільств і які офіційно заохочуються у багатьох із них, демонтують те, що
люди будували протягом місяців, років чи десятиліть, щороку в усьому
світі знищуючи засоби до існування, культуру, громаду, родини і домівки
мільйонів людей.
Будучи далекими від пропонування розв’язків житлової чи міської
кризи, примусові виселення знищують будови і поселення людей, які по-
требують домівки, і може більш відповідним було б позначати його як
метод «знежитлення», а не як практику, що представляє конструктивну,
орієнтовану на людину відповідь на поточну глобальну кризу житла.
Програма прав людини Організації Об’єднаних Націй протягом остан-
ніх років присвятила зростаючу увагу практиці примусових виселень, вка-
зуючи на серйозність глобального занепокоєння частими випадками на-
сильницького видалення людей з їхніх домівок. ООН залучена в декілька
ініціатив, що намагаються звернутися до структурних причин перемі-
щення і розробити ефективні відповіді для того, щоб допомогти і захистити
переміщених осіб, включаючи зусилля Верховного комісара ООН у спра-
вах біженців, представника Генерального Секретаря ООН щодо внутрішньо
переміщених осіб, Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших.
Дехто позначав еру, у яку ми живемо, як «сторіччя вигнання». Не-
щодавня історія побачила сотні мільйонів осіб, які були примусово висе-
лені зі своїх домівок, земель і громад через розмаїття причин. Щороку що-
найменше 10 мільйонів осіб примусово виселялося, і ще значно більша
кількість людей була переміщена з місць їхнього походження як наслідок
внутрішніх переселень, етнічних чисток, потоків біженців або інших виявів
вимушеного руху населення.
Примусові виселення не обмежуються сільськими районами, у яких
має місце будівництво водосховищ і будівельних об’єктів, пов’язаних із
греблями, або інші роботи над інфраструктурою, або там, де фермери або
місцеві жителі були виселені з їхніх земель, якими вони традиційно воло-
діли і керували. Міські райони також усе більше і більше стають сценою
для надзвичайно масштабних примусових виселень. У деяких містах бу-
ли зареєстровані виселення сотень тисяч людей за єдиний день. В одному
великому західно-африканському місті у 1990 році 300 000 осіб були по-
збавлені своїх будинків і майна протягом кількох годин, не одержавши
жодного попередження, компенсації, переселення або юридичного від-
шкодування. Вони поселилися у цьому районі ще за 30 років до того, як
відбулося виселення.
Стрімке зростання міст, глобалізація економічних факторів, заходи
структурного регулювання, усунення держави від втручання, спрямованого
на забезпечення прав упосліджених груп, тривала і часто системна дис-
кримінація та інші фактори також сприяють поширеності примусових ви-
селень.
Останні роки позначалися міжнародним визнанням негативних
впливів на права людини, що можуть бути і часто є наслідком примусо-
вих виселень. Формування всесвітньої згоди щодо неприйнятності при-
мусових виселень стає усе більш очевидним. Один із спеціальних допові-
дачів ООН підкреслив, що «за останні роки питання примусових перемі-
щень і примусових виселень увійшло у міжнародний порядок денний з
питань прав людини, тому що воно розглядається як практика, що завдає
загрозливої і катастрофічної шкоди основоположним громадянським, по-
літичним, економічним, соціальним і культурним правам великої кількості
людей, як окремих осіб, так і їх колективів». (E/CN.4/Sub.2/1993/8, § 21).
Різноманітні органи ООН з прав людини проголосили примусові виселення
«грубими порушеннями прав людини», і попросили окремі держави змен-
шити їх до максимально можливого рівня.
Цей Виклад фактів досліджує проблему примусових виселень у
міжнародній системі прав людини і описує особливі зв’язки між приму-
совими виселеннями і правами людини. Він також описує відповідні
міжнародні, регіональні, національні і місцеві юридичні обставини, що
стосуються цієї теми.