MENU
FB TW YOUTUBE RSS

Україна отримала двійку в Комітеті ООН з прав людини

Саме такого висновку, як на мене, можна дійти, розглядаючи підсумки розгляду Комітетом ООН з прав людини п'ятої періодичної доповіді України (четверта періодична доповідь розглядалася в 1995 році) про заходи для реалізації зобов'язань відповідно до Міжнародного пакту ООН про громадянські та політичні права. І справа навіть не в тому, що поважні західні інституції в черговий раз наголошують на тому, що в нашій країні збережена система використання катувань для отримання зізнань, і що покарати правоохоронців, які вчиняють цей злочин, дуже важко, що журналістів переслідують і залякують, що інститут альтернативної служби необґрунтовано обмежений тощо. Суттєво, Комітет з прав людини включив процедуру спостереження, яка вимагає від держави періодично доповідати про заходи щодо реалізації наданих Комітетом рекомендацій. Черезрік Україна мусить повідомити про реальні кроки на вирішення проблем з побутовим насильством проти жінок, жорстокістю міліції відносно ромів та іноземців з темним відтінком шкіри, з расистськими та антисемітськими діями та публікаціями, встановленням ефективної системи нагляду за поводженням з затриманими, із зменшенням тривалості "тимчасового запобіжного заходу" (72 години, зауважимо, що це потребує зміни 29 статті Конституції), забезпеченням свободи пересування відповідно до 12 статті Пакту, ефективним захистом проти дискримінації. Застосування цієї процедури і дає підстави стверджувати, що стан з правами людини в Україні викликає стурбованість.

Нижче ми друкуємо висновки Комітету щодо п'ятої періодичної доповіді. Привертає увагу один з останніх пунктів - про оприлюднення висновків і рекомендацій Комітету та обов'язковість поширення періодичного звіту серед громадськості. Останнє вкрай актуальне: наша держава, на жаль, не має звички оприлюднювати свої звіти перед міжнародними інституціями про виконання своїх зобов'язань в царині прав людини. Сподіваємося, що ця практика буде змінена, насамперед тому, що українська громадськість вимагатиме публічності підготовки звітів.

ВИСНОВКИ Й РЕКОМЕНДАЦІЇ КОМІТЕТУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ООН

CCPR/CO/73/UKR Original: English

Сімдесят третя сесія

5 листопада 2001

Попередня невідредагована версія

УКРАЇНА

Комітет розглянув п'яту періодичну доповідь України (CCPR/C/UKR/99/5) на своїх 1957-ій, 1958-ій і 1959-ій засіданнях (CCPR/C/SR. від 1957 до 1959), проведених 15 і 16 жовтня 2001 року. На своїх 1971-ій і 1972-ій зустрічах, проведених 24-ого і 25-ого жовтня 2001 року, він сформулював такі висновки і рекомендації.

А. ВСТУП

Комітет вітає детальний звіт, вчасно представлений Україною. Однак, на жаль, хоча звіт і надає інформацію щодо юридичних норм і нормативних актів, що врегульовують зобов'язання, передбачені Пактом, він має прогалини в інформації щодо впровадження Пакту на практиці. Комітет звертає увагу на обов'язок з боку Держави надати додаткову письмову інформацію у відповідь на запит Комітету.

В. ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ

Комітет висловлює свою високу оцінку значних змін, які мали місце в Україні з часу подання останньої доповіді. Ці зміни встановлюють позитивні конституційні та юридичні рамки для подальшого впровадження прав, що містяться в Пакті.

Комітет вітає прийняття нової Конституції в червні 1996 року, яка містить юридичне визнання прав і свобод людини.

Комітет вітає скасування смертної кари, включаючи воєнний час. Комітет сподівається, що Держава ратифікує Другий факультативний протокол.

Комітет з задоволенням відзначає неперервні зусилля Держави щодо реформування свого законодавства, в тому числі новий Закон України "Про біженців" 2001 року, Закон України "Про імміграцію 2001 року, (повна назва: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією" - Ред.), Закон України "Про громадянство України" 2001 року і декриміналізацію наклепу. Комітет також вітає створення нового Конституційного Суду, прийняття нового Кримінального кодексу, набуття чинності нового законодавства, що стосується захисту прав людини, і створення системи апеляційних судів.

7. Комітет вітає створення інституту омбудсмена (Уповноваженого Верховної Ради з прав людини - Ред.), наділеного обов'язком захисту прав людини в Україні.

С. ЗАУВАЖЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

8. Комітет стурбований тим, що у випадку колізії між правами, передбаченими Пактом, і національними законами вони [закони] могли б мати пріоритет. Ні через вивчення звіту Держави, ні під час обговорення з делегацією Комітет не зміг отримати чітке розуміння того, як може бути вирішено потенційні конфлікти між правами, передбаченими Пактом, і національними законами.

Держава повинна гарантувати ефективне здійснення всіх прав, передбачених Пактом, у відповідності до статті 2 Пакту, в тому числі через незалежні і безсторонні суди, створені на основі закону, що діють у відповідності до статті 14.

9. Незважаючи на визнання того, що був деякий поступ у досягненні рівності жінок і чоловіків у політичному і громадському житті, Комітет залишається стурбованим тим, що рівень представництва жінок у Парламенті й на вищих посадах як в публічному, так і в приватному секторах залишається низьким.

Держава повинна вжити відповідних заходів на виконання своїх зобов'язань за статтями 3 і 26 таким чином, щоб підвищити представництво жінок в парламенті і на вищих посадах, як в публічному, так і в приватному секторах. Держава повинна розглянути застосування позитивних заходів, в тому числі освітніх заходів, спрямованих на підвищення статусу жінок у суспільстві.

Комітет з занепокоєнням відзначає, що в Україні побутове насильство проти жінок залишається проблемою.

Держава повинна вжити позитивних заходів, в тому числі через прийняття і виконання відповідного законодавства і навчання поліцейських, а також підвищення чуйності населення щодо захисту жінок від побутового насильства.

Комітет виражає занепокоєння, що за умов надзвичайного стану, як це передбачено статтею 64 Конституції України, право на свободу думки згідно статті 34 Конституції і право на свободу віросповідання може бути обмежене у спосіб, несумісний з умовами статті 4 Пакту.

Держава повинна гарантувати, що рамки її надзвичайних повноважень під час надзвичайного стану сумісні зі статтею 4 Пакту, беручи до уваги Загальний Коментар Комітету №29.

Комітет з занепокоєнням звертає увагу на те, що омбудсмен серйозно недоотримає ресурси.

Держава повинна надати в подальшому людські і матеріальні ресурси омбудсмену, відповідні для того, щоб дозволити йому ефективно виконувати свою роботу.

Комітет стурбований твердженнями про переслідування з боку поліції, зокрема щодо ромської меншини та іноземців.

Держава повинна вжити ефективних заходів для того, щоб знищити усі форми поліцейського переслідування, і створити незалежний орган влади для того, щоб розслідувати скарги проти незаконних дій поліції. Він повинен вживати заходів проти тих, хто несе відповідальність за такі незаконні дії.

Комітет жалкує, що делегація не надала необхідної інформації про заходи, вжиті для боротьби з расистськими і антисемітськими діями і публікаціями, і про ситуацію щодо єврейських цвинтарів, знищених за нацистської окупації.

Від держави вимагається надати інформацію, необхідну Комітетові до останнього строку, який визначений в параграфі 25.

Держава повинна вжити ефективних заходів для того, щоб запобігати расистським й антисемітськім діям і карати їх, і поінформувати Комітет про вжиті заходи до останнього строку, який визначений в параграфі 25.

Комітет залишається стурбованим щодо збереження широко розповсюдженого використання правоохоронцями катування і жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання затриманих.

Держава повинна встановити більш ефективну систему нагляду за поводженням з усіма затриманими для того, щоб гарантувати, що їхні права, які передбачено статтями 7 і 10 Пакту, захищені повною мірою. Держава повинна також гарантувати, що усі твердження про катування ефективно розслідуватимуться незалежним органом для того, щоб люди, які будуть визнані відповідальними, були покарані, а жертви отримали відповідну компенсацію. Вільний доступ до адвоката чи лікарів повинен бути гарантований на практиці відразу після затримання і впродовж усіх стадій дізнання та слідства. Затримана особа повинна мати можливість негайно повідомити членів сім'ї про затримання і місце утримання. Усі заяви з твердженнями затриманих, котрі були затримані з застосуванням насильства, повинні тягти за собою розслідування, і такі твердження ніколи не можуть використовуватися як докази, окрім тільки як докази катування.

Комітет стурбований повідомленнями про залякування і знущання (дідівщину) щодо молодих солдатів, призваних в Збройні сили, старшими солдатами, що в деяких випадках призвело до смерті, випадків самогубств і дезертирства.

Держава повинна посилити заходи, спрямовані на те, щоб покінчити з цією практикою і притягти до суду правопорушників, а також вжити заходів через навчання і тренінги у своїх Збройних силах для того, щоб знищити цю негативну звичку, яка сприяє таким методам.

Комітет залишається стурбованим щодо припустимої тривалості взяття під варту як "тимчасового запобіжного заходу" (до 72 годин), під наглядом правоохоронних органів і перш, ніж затримані поінформовані щодо обвинувачень, висунутих проти них, а також про практику продовження періоду такого затримання до 10 днів у деяких випадках на вимогу прокурора. Така практика несумісна зі статтею 9 Пакту. Комітет також стурбований тим, що не існує ефективного механізму контролю щодо такої затримки.

Держава повинна вжити всіх необхідних заходів для зменшення тривалості такого затримання і поліпшення судового нагляду для того, щоб гарантувати відповідність Пакту. Комітет також просить надати детальну інформацію про склад, спосіб призначення, функції і повноваження "органу дізнання", згадуваного делегацією, так само як і інформацію щодо його чинної практики.

Комітет залишається стурбованим щодо продовження практики торгівлі жінками в Україні.

Держава повинна вжити заходів для боротьби з цією практикою, в тому числі через судове переслідування і покарання відповідальних за це осіб, і забезпечити цілковите дотримання статті 8 Пакту.

Комітет стурбований продовженням існування системи прописки, яка є несумісною з правом на свободу пересування і вибору місця проживання, передбачених статтею 12 Пакту.

Держава повинна скасувати систему внутрішніх дозволів і забезпечити цілковите виконання положень статті 12 Пакту.

Комітет з занепокоєнням відзначає інформацію, надану державою, щодо того, що відмова від військової служби з мотивів переконань прийнятна тільки у випадку релігійних переконань, і тільки стосовно певних релігій, що містяться в офіційному списку. Комітет стурбований тим, що це обмеження є несумісним із статтями 18 і 26 Пакту.

Держава повинна розширити підстави в законі для відмови від військової служби в силу переконань таким чином, щоб він застосувався без дискримінації, щодо усіх релігійних вірувань і інших переконань, і щоб будь-яка альтернативна служба, яка вимагається від осіб, що відмовляються від військової служби, здійснювалася у недискримінаційний спосіб.

Комітет стурбований з приводу залякування і переслідування, особливо урядовцями, правозахисників.

Держава повинна вжити заходів, спрямованих на те, щоб припинити залякування і переслідування правозахисників. Повідомлення про випадки залякування і переслідування повинні бути швидко досліджені.

Комітет стурбований повідомленнями про залякування і переслідування журналістів. Він також стурбований відсутністю критеріїв для надання чи позбавлення ліцензій на електронні засоби масової інформації, на кшталт теле- і радіокомпаній, що має негативний вплив на здійснення свободи висловлювань і преси, передбаченої статтею 19 Пакту. Його також турбує, що система урядових субсидій для преси може використовуватися для придушення свободи висловлювання.

Держава повинна гарантувати, що журналісти можуть здійснювати свою діяльність без побоювання зазнати судового переслідування, й повинна утримуватися від їхнього переслідування і залякування для того, щоб дати повною мірою реалізувати право на свободу висловлювань і преси, передбачену статтею 19 Пакту.

Держава повинна вжити ефективних заходів з тим, щоб чітко визначити в законі функції і компетенцію Державного комітету зв'язку країни. Рішення Державного комітету зв'язку повинні підлягати судовому контролю.

Держава повинна гарантувати, що встановлено чіткі критерії виплати і позбавлення урядових субсидій пресі для того, щоб уникнути виплати таких субсидій з метою придушення критики уряду.

23. Комітет виражає своє занепокоєння стосовно нечіткого і невизначеного поняття "національні меншини", яке є домінуючим чинником у законодавстві Держави щодо національних меншин, але не охоплює повністю сферу статті 27 Пакту. Комітет також стурбований повідомленнями про випадки дискримінації і переслідування людей, що належать до меншин.

Держава повинна гарантувати, що всі члени етнічних, релігійних і мовних меншин задовольняються ефективним захистом від дискримінації, і що члени цих громад можуть задовольнятися своєю власною культурою і використовувати свою власну мову у відповідності зі статтею 27 Пакту.

D. ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПАКТ

24. Комітет закликає Державу оприлюднити текст цих висновків та рекомендацій відповідними мовами і просить, щоб наступна періодична доповідь була широко поширена серед громадськості, включаючи неурядові організації, що працюють в Україні.

25. Відповідно до правила 70 (5) Процедурних правил Комітету Державу просять надати протягом 12 місяців інформацію про кроки, зроблені для вирішення проблем, піднятих в параграфах 10, 13, 14, 15, 17, 19, 23 з цих висновків та рекомендацій.

26. Комітет просить Державу надати її шосту періодичну доповідь до 1 листопада 2005 року.

Переклад ХПГ
© 1996-2001
Офіс Верховного комісара ООН з прав людини
Женева, Швейцарія



   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація