MENU
FB TW YOUTUBE RSS

Черговий райвідділу як тлумач Конституції

Право на правову допомогу закріплено в ст.59 конституції України і будь-які обмеження цього права недопустимі, тим більш, що постійно декларується побудова правової держави. Крім того, Україна взяла на себе обов'язок дотримуватися пріоритету прав людини при розгляді будь-яких питань. Саме тому особливо прикро, що, аналізуючи звернення громадян та намагаючись надати їм правову допомогу, постійно стикаємося з випадками порушення прав людини представниками правоохоронних органів, саме тих органів, які, в першу чергу, повинні діяти на підставі Закону. Наприклад, зовсім незрозуміло, чому працівники міліції обмежують право громадянина на правову допомогу, якщо громадянин знаходиться на території або в приміщенні райвідділу міліції.

Проблеми починаються вже тоді, коли громадянина, який має відповідну угоду з адвокатом, викликають до райвідділу, щоб отримати від громадянина ті чи інші пояснення. Досить часто адвоката просто випроваджують з райвідділу чи з кабінету. Іноді цьому передує запитання: "На підставі якого права ви будете присутні при нашій розмові?", або ще простіше: "Ми вас не викликали!" Ваші пояснення стосовно того, що є угода з громадянином, що він просив вас бути присутнім при розмові, посилання на статтю Конституції, як правило, результату не дають. В кращому випадку адвокату порадять скаржитися до прокуратури. Водночас, ні для кого не є секретом (пригадаймо хоча б випадок у Києві, коли затриманий працівник податкової інспекції викинувся з вікна будинку райвідділу), що на особу під час отримання пояснень досить часто здійснюється психологічний тиск, лунають погрози.

Перебування може затягнутися на багато годин, і особа не гарантована від подальшого затримування на добу чи кілька діб. До речі, чому більшість громадян викликаються до райвідділів на кінець робочого дня? Подібна ситуація створюється і тоді, коли особа викликається як свідок у кримінальній справі. Як розуміти слідчих, коли вони, з одного боку, роз'яснюють громадянину кримінальну відповідальність за відмову від надання свідчень чи неправдиві свідчення, а з іншого боку заперечують присутність адвоката при цьому. Як показує практика, є безліч випадків, коли особу спочатку допитують як свідка, а безпосередньо після цього визнають підозрюваним у справі та допитують вже як такого! Якщо ви поскаржитеся на це до райвідділу або прокуратури, то десь через місяць вам дадуть формальну відписку. За таких обставин більшість громадян воліють взагалі не скаржитися — вони просто не вірять у те, що хтось зверне увагу на порушення їх прав.

Як на мене, вказані порушення відбуваються тому, що працівники міліції та прокуратури впевнені: лише підозрюваний і обвинувачений у стінах міліції чи прокуратури мають право на правову допомогу. Адже навіть Генеральний прокурор України нещодавно у своєму телевізійному інтерв'ю з приводу відмови народного депутата О.Мороза давати свідчення у відсутності адвоката вказав, що це не передбачено нормами КПК. Чому ж тоді працівники міліції та прокуратури повинні керуватися в своїй діяльності нормами Конституції?! Безкарність вказаних осіб спостерігається і тоді, коли адвокат на прохання рідних особи, яка затримана за підозрою у скоєнні протиправних дій, наприклад, передбачених ст.173 Кодексу по адміністративним правопорушенням "Дрібне хуліганство", або іншої і перебуває в стінах райвідділу, прибуває для зустрічі з вказаною особою, надання їй правової допомоги. Черговий райвідділу зробить все від нього залежне, щоб безпосередня зустріч затриманого громадянина і адвоката не відбулася. Це буде зроблено під різними приводами: не має дозволу начальника райвідділу чи оперуповноваженого, що склав протокол про затримання на особу, не має приміщення для побачення і т.і. У кращому випадку адвокату, на його скаргу, згодом повідомлять, що черговому "вказано" на незаконність дій. Але коли той самий черговий допустить адвоката до затриманого, тоді проблем у чергового зі службою значно побільшає.

Неважко здогадатися, яку з двох бід вибере у цьому випадку черговий. Порушення права на отримання правової допомоги спостерігається майже завжди при притягненні особи до адміністративної відповідальності. Лише в окремих випадках посадові особи, в тому числі і судді, підходять до цього питання неформально і дозволяють адвокатові бути присутніми у таких справах. Найчастіше буває зовсім інакше. Наприклад, до райвідділу був викликаний громадянин П., у якого спочатку взяли пояснення про певні події, потім разом з ним провели обшук в місці його проживання, знову привезли до райвідділу, де і склали протокол про адміністративне порушення (хоча саме в цей час він знаходився в райвідділі), змусили його написати пояснення, в яких людина обмовила себе, протримали громадянина в райвідділі до наступного дня, потім доставили його до суду, обіцяючи йому лише 10 діб. Лише присутність адвоката та об'єктивність судді привели до того, що особу звільнили. Але далеко не всі судді чинять саме у такий спосіб. На жаль, частіше буває, що громадянин в суді заявляє, що має усну угоду з адвокатом, наводить докази, що її обвинувачують безпідставно, але суддя не відкладає розгляд справи до зустрічі підсудного з адвокатом і виносить рішення про адміністративний арешт.

Спостерігаються випадки, коли працівники райвідділу мають підстави для затримання особи в порядку ст.115 Кримінально-процесуального кодексу, але складають протокол про дрібне хуліганство, що пізніше може привести до певних складностей у кримінальній справі. Погодьтеся, якщо людину затримали за дрібне хуліганство, то чи може вона в цей же час скоїти грабіж чи інший злочин? Виникають ускладнення і під час побачень адвокатів з адмінарештованими. Довідка судді, що прийняв рішення у справі, його письмовий дозвіл на побачення, зовсім не гарантує, що ви матимете таке побачення з клієнтом. Знаходиться безліч обставин, що дозволяють змусити адвоката годинами, за будь-яку погоду, чекати перед закритими воротами ізолятора тимчасового утримання. Вас можуть повідомити, що громадянин не бажає з вами зустрічатися, що немає вільного приміщення для зустрічі, що арештований вивезений на роботу і коли повернеться — невідомо. Всі ці приклади свідчать, що працівники міліції в будь-який спосіб намагаються усунути адвоката від процесу. Водночас, сама присутність адвоката (чи, як тепер після роз'яснення Конституційного Суду необхідно вказувати особу, що є спеціалістом в галузі права) створює ту необхідну моральну атмосферу, коли виключається грубість, зневага до громадянина з боку працівників міліції, коли підсудний не відчуває себе "ізгоєм", не кажучи вже про те, що присутність адвоката виключала б значну кількість скарг на дії працівників правоохоронних органів.

Вивчення цих скарг та прийняття навіть формальних рішень по них забирають у органів УВС та прокуратури чимало часу, який можна було б використати на боротьбу із злочинністю. Дотримання права особи на правову допомогу в згаданих випадках вимагає від державних органів мінімум матеріальних витрат. Необхідно мати відповідні відомчі нормативні акти, згідно з якими працівники міліції та прокуратури будуть зобов'язані забезпечити громадянину беззаперечне виконання його конституційного права на правову допомогу. Безперечно, свою роль у цьому питанні повинні відігравати і суди.

В Україні, за підтримки різних закордонних громадських інституцій, діє чимало громадських організацій. Об'єд-навши зусилля, спеціалісти таких організацій могли б систематизувати відповідні виписки з конституції, Кримінально-процесуального кодексу, Кодексу про адміністративні порушення, які стосуються прав громадян у відносинах з відповідними органами. Спільно з керівництвом міліції та прокуратури розмістити такі рекомендації громадянам в приймальнях, робочих кабінетах, помешканнях для затриманих, в ІТТ. Громадяни України повинні знати свої права і вимагати їх дотримання з боку вказаних органів. Якщо в державі задекларований пріоритет прав людини, то необхідно, перш за все, забезпечити виконання цих прав, не чекаючи підказів з Європи.


   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація