MENU
FB TW YOUTUBE RSS

ЗАКОН ФЕДЕРАЦІЇ БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА «ПРО СВОБОДУ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ» (СТАНОМ НА ЛИПЕНЬ 2001 Р.)

Неофіційний переклад

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Мета

Цей Закон регулює доступ до інформації, що знаходиться у органів державної влади, з метою:

а. визнання, що інформація, яка знаходиться під контролем органів державної влади, є цінним суспільним ресурсом, і що доступ громадськості до такої інформації сприяє більшій прозорості і відповідальності органів державної влади, і є суттєвим для демократичного процесу;

b. встановити, що кожна фізична і юридична особа має право на доступ до цієї інформації, до максимально можливого ступеня, сумісного із суспільним інтересом, а також, що органи державної влади мають відповідний обов'язок розкрити цю інфор­мацію;

c. надання можливості кожній фізичній особі просити внести виправлення, а також коментувати його/її персональну інформацію, що знаходиться під контролем органів державної влади.

Стаття 2

Тлумачення

Цей Закон буде тлумачитися таким чином, щоб полегшувати і заохочувати максимальне і невідкладне розкриття інформації, що знаходиться під контролем органів державної влади, за мінімальну розумну ціну.

Стаття 3

Визначення

Для забезпечення мети цього Закону:

1. «інформація» – означає будь-який матеріал, що повідомляє факти, погляди, дані чи будь-який інший зміст, включаючи будь-яку його копію чи частину, незалежно від форми, характеристик, часу створення чи режиму обмеження доступу;

2. «орган державної влади» (public authority) – означає будь-який з наступних органів влади чи юридичну особу в Федерації Боснія і Герцеговина (далі «Федерація»):

– законодавчий орган;

– виконавчий орган;

– судовий орган;

– адміністративний орган;

– юридична особа, призначена чи створена відповідно до закону для здійснення функцій держави;

– юридична особа, що або контролюється Федерацією чи кантоном, муніципалітетом чи містом у межах Федерації, або належить до їхньої власності, або її робота керується органом державної влади;

3. «контроль» – означає або володіння інформацією, або доступ до інформації;

4. «персональна інформація» – означає будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яку може бути безпосередньо чи опосередковано ідентифіковано завдяки таким факторам, як ідентифікаційний номер або фізична, розумова, економічна, етнічна, релігійна, культурна чи соціальна приналежність особи, але не обмежуючись ними.

5. «компетентний орган влади» – означає орган державної влади, що контролює необхідну інформацію, а також орган влади, завдяки якому, чи для

якого ця інформація постала. Якщо останнього неможливо визначити, компетентним органом влади вважа­тиметься орган державної влади, чия компетенція найбільш близько стосується необхідної інформації.

РОЗДІЛ II. ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 4

Право на доступ

Кожна фізична і юридична особа має право на доступ до інформації, що знаходиться під контролем органу державної влади, а кожний орган державної влади має кореспондуючий обов’язок розкрити таку інформацію. Право на доступ може підлягати тільки тим процедурам і обмеженням, які передбачено цим Законом.

Стаття 5

Визначення винятків

Необхідна інформація буде визначена, як така, що захищена від розголошення в конкретній справі, тільки в тому разі, якщо компетентний орган влади:

a. вимагає такого захисту, згідно статей 6, 7 і 8 цього Закону щодо всього обсягу чи частини інформації;

b. визначає, після застосування тесту на суспільний інтерес, передбаченого статтею 9 цього Закону, що розкриття інформації не виправдовується суспільним інтересом.

Стаття 6

Винятки для функцій органів державної влади

Компетентний орган влади може вимагати захисту інформації від розголошення, коли можна обґрунтовано очікувати, що розкриття завдасть істотної шкоди наступним законним цілям Федерації:

a. інтересам оборони і безпеки, а також захисту громадської безпеки;

b. запобіганню злочинам і виявленню злочинів;

c. захисту дорадчого процесу в органі державної влади, настільки, наскільки це зачіпає вираження погляду, поради чи рекомендації з боку службовця органу державної влади чи будь-якої іншої особи, що діє для чи від імені органу державної влади, і не включає в себе фактичну, статистичну, наукову чи технічну інформацію.

Стаття 7

Виняток для конфіденційної комерційної інформації

1. В разі, коли компетентний орган влади визначає, що запит на доступ до інформації зачіпає конфіденційні комерційні інтереси третьої особи, компетентний орган влади повинен в письмовій формі негайно повідомити третю особу щодо особливостей запиту, і повідомити третю особу, що розкриття інформації є неминучим, якщо тільки третя особа, протягом 15 днів після одержання повідомлення, не відповість письмово, що вона вважає, що ця інформація повинна бути конфіденційною, і надасть причини щодо того, чому розкриття спричинить шкоду.

2. Після одержання такої відповіді, як це передбачено в частині (1) цієї статті, компетентний орган влади повинен вимагати захисту від розголошення.

Стаття 8

Виняток для захисту приватності особи

Компетентний орган влади повинен вимагати захисту від розголошення, коли можна обґрунтовано визначити, що інформація зачіпає інтереси приватності третьої особи.

Стаття 9

Тест на суспільний інтерес

1. Компетентний орган влади повинен розкрити необхідну інформацію, незважаючи на те, що вимагався захист від розголошення згідно статей 6, 7 чи 8, в тому разі, коли це виправдано в суспільних інтересах. У цьому випадку, необхідно зважати як на будь-яку вигоду, так і на будь-яку шкоду, що може настати від розкриття інформації.

2. При визначенні того, чи розкриття виправдане в суспільних інтересах, компетентний орган влади повинен зважати на такі підстави, як невиконання юридичного зобов'язання, існування будь-якого правопорушення, несправедливості, зловживання владою чи недотримання посадового обов'язку, неправомочне використання суспільних коштів, або небезпека для здоров'я чи безпеки особи, суспільства чи довкілля.

3. Якщо розкриття необхідної інформації, для якої компетентний орган влади зажадав захисту від розголошення згідно статей 7 чи 8, визначається як таке, що має суспільний інтерес, компетентний орган влади повинен письмово повідомити третю особу про те, що інформація повинна бути розкрита після закінчення 15 днів після одержання пові­дом­лення. Повідомлення повинно поінформувати третю особу щодо можливості оскарження рішення, повинно бути надано адресу спеціального органу, до якого слід оскаржувати рішення, включаючи його контактну інформацію, крайній термін оскарження і вартість оскарження, а також право звернутися до Омбудсмана Федерації Боснії і Герцеговини (далі Омбудсман), включаючи його необхідну контактну інформацію.

Стаття 10

Поділ [інформації]

Якщо частина необхідної інформації визначається як захищена від розголошення, компетентний орган влади повинен відділити цю частину і розкрити решту інформації, якщо тільки цей поділ не зробив її незрозумілою.

РОЗДІЛ III. ПРОЦЕДУРА ДОСТУПУ

Стаття 11

Подання запиту

1. Прохання про доступ до інформації повинно бути подане до того органу державної влади, який заявник вважає компетентним органом влади.

2. Прохання про доступ до інформації повинно:

a. бути викладене письмово однією з офіційних мов Федерації;

b. надавати достатньо деталей, як щодо характеру чи змісту розшукуваної інформації, так і для того, щоб дозволити органу державної влади здійснити розумні зусилля для виявлення точного місця знаходження необхідної інформації;

c. містити ім’я і адресу заявника.

3. Якщо запит стосується власної персональної інформації заявника, запит повинен, на додаток до задоволення вимог, передбачених у підрозділі (2), подаватися тільки фізичною особою, якої вона стосується або юридичним представником заявника, або будь-якою особою, письмово уповноваженою заявником на доступ до інформації. Якщо запит зроблений особою, якої вона [інформація] стосується, ця особа повинна підписати запит і провести юридичну фото-ідентифікацію[1]. Якщо запит зроблено юридичним представником заявника чи ще будь-ким [уповноваженим] для доступу до інформації, ця особа повинна підписати запит, провести його/її законну фото-ідентифікацію, подати доказ юридичного представництва чи дозволу, а також копію юридичної ідентифікації заявника.

4. Орган державної влади не повинен ні вимагати, ні просити про будь-яку причину чи обґрунтування запиту.

Стаття 12

Неможливість виконати запит

1. Якщо орган державної влади нездатен виконати запит внаслідок відсутності формальних вимог, передбачених пунктами (2) чи (3) статті 11 цього Закону, необхідно якомога швидше, і не пізніше ніж через 8 днів після отримання запиту, в тому разі, коли таке повідомлення можливе, повідомити заявника письмово про те, що запит не може бути оброблений з цієї причини. Це повідомлення повинно інформувати заявника щодо права оскарження, адреси відповідного органу, до якого можливе таке оскарження, включаючи його контактну інформацію, кінцевого терміну і вартості подання скарги, а також щодо права звернутися до Омбудсмана, включаючи його необхідну контактну інформацію.

2. Для запитів, які неможливо виконати через невідповідність п. (b) частини (2) статті 11, повідомлення, передбачене в частині (1) повинно також містити будь-яке особливе роз'яснення і копію путівника, передбачених статтею 20 (a).

3. В повідомленнях, передбачених згідно частин (1) і (2) цієї статті, заявник повинен повідомлятися про те, що повторно сформульований запит буде розглядатися як новий.

Стаття 13

Визначення компетентного органу влади

1. Якщо орган влади, до якого надійшов запит, не є компетентним органом, необхідно якомога швидше, але не пізніше ніж через 8 днів після одержання запиту, передати запит до компетентного органа влади і письмово повідомити заявника про це. Здійснювати таку передачу непотрібно, якщо у межах того ж періоду часу виявиться, що необхідна інформація знаходиться під контролем органу влади, до якого надійшов запит, і компетентний орган влади, після повідомлення щодо специфічних особливостей запиту, не має жодних заперечень щодо того, що орган влади, до якого надійшов запит, оброблятиме його. Якщо компетентний орган влади не має жодних заперечень, орган влади, до якого надійшов запит, таким чином, вважатиметься компетентним органом влади і повинен обробити запит відповідно до статті 14.

2. Якщо не вдається визначити компетентний орган влади, а орган влади, до якого надійшов запит, здійснює контроль щодо необхідної інформації, орган влади, до якого надійшов запит, буде вважатися компетентним органом влади. Якщо не вдається визначити компетентний орган влади, а орган влади, до якого надійшов запит, не здійснює контролю щодо необхідної інформації, орган влади, до якого надійшов запит, у межах періоду часу, передбаченого в частині (1) цієї статті, повинен надати заявнику письмове повідомлення про те, що запит не може бути оброблений з цієї причини.

Стаття 14

Процедури після одержання запиту компетентним органом влади

1. Після одержання запиту про доступ до інформації компетентний орган влади повинен вжити всіх розумних заходів, щоб зібрати необхідну інформацію і повинен розглянути усі факти й обставини, що стосуються обробки запиту.

2. Коли компетентний орган влади надає доступ до інформації повністю або частково, він повинен письмово повідомити про це заявника. Це повідомлення повинно:

a. повідомляти заявника, що ця інформація доступна для особи в приміщенні компетентного органу влади;

b. повідомляти заявника, про те, чи можливе копіювання, вартість копіювання, і, що копіювання повинно надаватися заявнику за оплату. В разі, якщо копіювання інформації є незвичайно складним чи забирає багато часу, копіювання повинно забезпечуватися заявнику в час, прийнятний одночасно як для заявника, так і для компетентного органу влади; і/чи

с. включати копіювання необхідної інформації, там, де це може бути забезпечено безоплатно, як це передбачено відповідно до статті 16.

3. Якщо компетентний орган влади заперечує в доступі до інформації, повністю чи частково, він повинен про це письмово повідомити заявника. Це повідомлення повинно включати:

a. юридичні підстави для захищеного від розголошення статусу інформації відповідно до Закону, включаючи всі суттєві пункти спору, що стосуються рішення і зважаючи на суспільний інтерес;

b. вказівку на право оскарження цього рішення, відповідний орган, до якого можна звернутися з оскарженням цього рішення, включаючи його адресу, а також крайній термін і вартість оскарження, так само, як і вказівку на право звернутися до Омбудсмана, включаючи необхідну інформацію для встановлення контакту з Омбудсманом.

4. Повідомлення, згадані в частинах (2) і (3), повинні бути надіслані якомога швидше і не пізніше ніж через 15 днів після одержання запиту. Для запитів, що вимагають обробки за статтею 7 і/чи статтею 9 (3), цей 15-денний період часу повинен бути відповідно розширений на термін, передбачений цими статтями. Компетентний орган влади повинен негайно повідомити заявника письмово щодо всіх випадків продовження терміну, включаючи причини такого продовження.

Стаття 15

Мова доступу

1. Доступ до інформації повинен забезпечуватися однією з офіційних мов Федерації і там, де це можливо і обґрунтовано, щоб так чинити, мовою оригіналу, якщо вона відмінна від однієї з офіційних мов.

2. Компетентний орган влади не зобов'язаний перекладати необхідну інформацію з однієї з офіційних мов на іншу.

Стаття 16

Вартість копіювання

1. Орган державної влади не повинен накладати плату чи збори за подання запитів за винесення рішень чи повідомлення, передбачені цим Законом. Плата може вимагатися тільки за витрати на копіювання, які можуть бути визначені у відповідності до Інструкції Міністра Юстиції Федерації, виданої відповідно до цього Закону.

2. Для фотокопій стандартного розміру, перші десять сторінок повинні бути безкоштовними.

РОЗДІЛ IV. ПЕРСОНАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Стаття 17

Право виправляти і коментувати персональну інформацію

1. Кожна особа має право гарантувати, що його/її персональна інформація, яка знаходиться під контролем органу державної влади, є правильною, а також стосується цілі, з якою ця інформація була зібрана чи використовується, що вона сучасна, повна і стосується мети, з якою вона зберігається, або іншим чином не заводить на манівці.

2. Після одержання доступу до його/її персональної інформації, заявник може застосувати частину (1), шляхом подання:

a. заяви про виправлення, яку може бути відхилено, якщо компетентний орган влади обґрунтовано визначає, що ця інформація, якої стосується запит, задовольняє умови частини (1). Якщо компетентний орган влади відмовляє в проханні, він повинен надіслати заявнику письмове повідомлення про це, яке відповідає вимогам, передбаченим статтею 14 (3) (b);

b. коментарю, який компетентний орган влади повинен додати до персональної інформації. Коментар повинен бути підписаний заявником і стосуватися інформації, до якої він додається. Компетентний орган влади повинен якомога швидше, і не пізніше ніж через 15 днів від одержання коментарю, письмово повідомити заявника про те, що коментар було додано до інформації.

РОЗДІЛ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Стаття 18

Обов'язок надавати допомогу

Орган державної влади зобов'язаний, у межах своїх можливостей, вжити всіх необхідних кроків для допомоги будь-якій юридичній чи фізичній особі, що прагне реалізувати будь-яке право відповідно до цього Закону.

Стаття 19

Інформаційний інспектор

Орган державної влади зобов'язаний призначити інформаційного інспектора, який повинен обробляти запити, зроблені відповідно до цього Закону. Після призначення інформаційного інспектора його/її ім’я і контактна інформація повинні бути подані Омбудсману.

Стаття 20

Вимоги до опублікування і поширення

Орган державної влади повинен опублікувати:

a. путівник, достатній для того, щоб уможливити будь-якій особі доступ до інформації, що знаходиться під контролем цього органу державної влади, включаючи але не обмежуючись, контактну інформацію органу державної влади і її інформаційного інспектора, суттєві елементи процедури запиту разом із зразком запиту, інформацію щодо категорій, захищених від розголошення, процедури доступу, вартості копіювання, способи відновлення/вип.­рав­лення, і будь-які відповідні часові обмеження. Путівник повинен також посилатися на алфавітний реєстр, передбачений частиною (b), так само на те, яким чином можна звернутися до цього реєстру. Путівник повинен бути наданий Омбудсману, кожній муніципальній і юридичній бібліотеці Федерації, розміщений в Інтернет в разі, якщо можливо зробити так, і повинен бути доступний за запитом. Цей путівник повинен бути безкоштовним;

b. алфавітний реєстр типів інформації, що знаходиться під контролем органу державної влади, форма, у якій ця інформація доступна, а так само те, куди за цією інформацією можна звертатися. Цей алфавітний реєстр повинен бути доступний відповідно до вимог поширення, передбачених пунктом (a);

c. щоквартальні статистичні дані, включаючи, але не обмежуючись, кількість отриманих запитів, типи необхідної інформації, визначені випадки захисту від розголошення, а також прийняті процедурні і остаточні рішення. Ці статистичні дані повинні бути представлені Парламенту Федерації і Омбудсману, і повинні бути доступні на запит;

d. щорічний звіт, що деталізує функції, політику, діяльність, організаційну структуру і фінансові справи органу державної влади, включаючи, але не обмежуючись, їхній проект бюджету і річний фінансовий звіт, який деталізує фактичні доходи і витрати попереднього року. Звіт повинен бути представлений Парламенту Федерації і повинен бути доступний на запит.

РОЗДІЛ VI. ОМБУДСМАН

Стаття 21

Омбудсман

Омбудсман повинен виконувати свої функції, що випливають з цього Закону, відповідно до його мандату і обов'язків, встановлених відповідно до Конституції Федерації і Закону про Омбудсмана Федерації Боснії і Герцеговини («Офіційна Газета Федерації БіГ», №32/2000).

Стаття 22

Діяльність Омбудсмана

Виконуючи свої функції, що витікають з цього закону, Омбудсман може, зокрема, розглядати:

a. створення і поширення інформації на кшталт керівних принципів і загальних рекомендацій щодо виконання і застосування цього Закону;

b. включення в свою щорічну доповідь спеціального розділу щодо своєї діяльності відносно цього Закону;

c. пропонування інструкцій щодо застосування цього Закону для всіх компетентних органів влади в межах Федерації у співробітництві з установами омбудсманів Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.

РОЗДІЛ VII ПЕРЕХІДНІ І ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23

Взаємовигідна співпраця

Кожний орган державної влади Федерації має обов'язок забезпечити допомогу органам державної влади в Боснії і Герцеговині та Республіці Сербській кожен раз, коли застосування ними відповідного законодавства про свободу доступу до інформації вимагає їхньої співпраці.

Стаття 24

Відповідальність за застосування Закону

1. Міністр Юстиції Федерації повинен вжити усіх відповідних заходів, включаючи, але не обмежуючись, видання інструкцій для гарантування ефективного виконання цього Закону. Міністр Юстиції Федерації повинен протягом трьох місяців від набуття чинності цим Законом, визначити вартість копіювання, передбачену статтею 16.

2. Протягом трьох місяців з моменту набуття чинності цим Законом уряд Федерації повинен підписати угоду з Радою Міністрів Боснії і Герцеговини та Урядом Республіки Сербської з тим, щоб почала діяти стаття 23.

Стаття 25

Зв’язок цього Закону з іншими Законами

1. З метою виконання цього Закону до всіх органів державної влади відповідно до цього закону застосовуватиметься Закон про Адміністрацію у Федерації Боснія і Герцеговина («Офіційна Газета Федерації БіГ», № 28/97), Закон про Адміністративну процедуру («Офіційна Газета Федерації БіГ», № 2/98), і Закон про Адміністративні спори («Офіційна Газета Федерації БіГ», № 2/98), якщо тільки тут не врегульовано інакше.

2. Цей Закон не повинен зменшувати права фізичної чи юридичної особи і зобов'язання, пов’язані з доступом до інформації, як це врегульовано відповідно до законів щодо судочинства, включаючи правила доказів, законів щодо професійного правового імунітету, чи відповідно до законів про адміністративні платежі, включаючи платежі за одержання оригіналів документів, але за винятком платежів щодо подання запиту чи отримання рішення.

3. Законодавство, прийняте після цього Закону, яке спеціально не спрямоване на внесення змін до цього закону, жодним чином не повинне обмежувати права і обов'язки, встановлені тут.

4. Будь-яке порушення цього Закону повинно підлягати санкціям відповідно до Кримінального кодексу, Закону про незначні правопорушення, адміністративним законам та іншим законам, чинним у Федерації Боснія і Герцеговина.

Стаття 26

Набуття чинності

Цей Закон повинен набути чинності на восьмий день від дня опублікування в «Офіційній Газеті Федерації БіГ» і повинен застосовуватися через шість місяців після цієї дати.

Переклад Харківської правозахисної групи


[1] Очевидно, нотаріально завірити підпис – прим. перекл.


   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація