MENU
FB TW YOUTUBE RSS

КОМІТЕТ ПРОТИ КАТУВАНЬ: РОЗГЛЯД ДОПОВІДЕЙ, НАДАНИХ ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИКАМИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО СТАТТІ 19 КОНВЕНЦІЇ

Висновки і рекомендації Комітету проти катувань

УКРАЇНА

1. Комітет розглянув п'яту періодичну доповідь України (CAT/C/81/Add.1) на своєму 765-му і 768-му засіданнях, що відбулися 8 і 9 травня 2007 року (CAT/C/SR.765 та CAT/C/SR.768) і прийняв на своєму 779-му засіданні 18 травня 2007 року (CAT/C/SR.779) наступні висновки і рекомендації.

A. Вступ

2. Комітет вітає п'яту періодичну доповідь України, що відповідає керівним принципам надання доповідей Комітету і висловлює свою вдячність за велику письмову відповідь на перелік питань (CAT/C/UKR/Q/5/Rev.1/Add.1). Комітет також високо оцінює кваліфікацію, розмір і високий рівень делегації держави-учасника і тривалий діалог, що мав місце, а також додаткову усну інформацію, надану представниками держави-учасника у відповідь на задані питання, і стурбованість, висловлену в ході розгляду доповіді.

B. Позитивні аспекти

3. Комітет вітає вступ у силу 1 вересня 2001 року нового Кримінального Кодексу, що, крім усього іншого, передбачив покарання за злочин «катування», а також прийняття в 2004 року нового Кримінально-виконавчого кодексу.

4. Що стосується безпосередньо попередження катувань, Комітет вітає заяву, зроблену у вересні 2003 року, згідно зі статтями 21 і 22 Конвенції, про те, що держава-учасник визнає повноваження Комітету приймати і розглядати повідомлення держав та індивідуальні повідомлення, а також зняття застережень до статті 20 Конвенції і ратифікацію Факультативного Протоколу до Конвенції у вересні 2006 року.

5. Комітет також вітає ратифікацію наступних документів:

a) Факультативного Протоколу до Конвенції про права дитини стосовно продажу дітей, дитячої проституції і дитячої порнографії – у липні 2003 року;

b) Факультативного Протоколу до Конвенції про права дитини щодо залучення дітей у збройні конфлікти – у липні 2005 року;

c) Конвенції, що стосується Статусу біженців, і Протоколу 1967 року до неї – у червні і квітні 2002 року відповідно; і

d) Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності в травні 2004 року.

6. Комітет із задоволенням відзначає прийняття Національного плану дій (2001-2005 років) з «Підвищення статусу жінок і сприяння гендерній рівності в суспільстві» з метою попередження насильства у відношенні жінок і дітей і торгівлі людьми та зусилля держави-учасника у боротьбі з такою торгівлею.

7. Комітет вітає зусилля держави-учасника із співробітництва в області прав людини з неурядовими організаціями, закликає його розвивати цю тенденцію в частині імплементації положень Конвенції й надалі.

C. Питання, що викликають стурбованість, і рекомендації

Визначення катувань

8. Відзначаючи те, що в 2005 році держава-учасник внесла зміни у свій Кримінальний кодекс для того, щоб привести визначення катувань у відповідність до положень Конвенції, Комітет шкодує, що визначення, які міститься у статті 127 Кримінального кодексу, не повною мірою відбиває всі елементи, які містяться в статті 1 Конвенції, особливо в тому, що стосується дискримінації.

Держава-учасник повинна привести своє визначення катувань у повну відповідність до статті 1 Конвенції таким чином, щоб за статтею 127 Кримінального кодексу судовому переслідуванню могли бути піддані всі посадові особи і щоб дискримінація стала елементом цього визначення.

Недостатні гарантії щодо початкового періоду затримання

9. Комітет глибоко стурбований повідомленнями про катування підозрюваних і погане поводження з ними під час утримання під вартою, а також інформацією про зловживання в період між затриманням і доставлянням затриманого до судді, що не забезпечує затриманим достатніх правових гарантій, у тому числі:

a) Затримання здійснюються без судового дозволу, незважаючи на конституційну вимогу зворотного;

b) Не забезпечується негайне доставляння затриманих до судді в межах 72 годин, а також доставляння невиправдано затягується до закінчення цього періоду;

c) Не визнаються і не фіксуються точний час затримання і незафіксовані періоди досудового утримання під вартою і розслідування;

d) Обмежується доступ до адвокатів і незалежних лікарів; затриманим не повідомляються їхні права у повному обсязі під час затримання; і

e) Неправомірно застосовується так зване адміністративне затримання на період до 15 діб для цілей кримінального розслідування, протягом якого затримані позбавлені процедурних гарантій, у тому числі можливості оскаржити таке затримання.

Держава-учасник повинна негайно вжити ефективних заходів, які б забезпечили, щоб особа не піддавалася фактично невизнаному затриманню і щоб усім підозрюваним під час їхнього утримання під вартою на практиці забезпечувалися фундаментальні правові гарантії. До них відносяться, зокрема: право на доступ до адвоката, незалежний медичний огляд, інформування родича, право бути проінформованими про свої права під час затримання, у тому числі про висунуті проти них обвинувачення, а також право бути негайно доставленим до судді, у межах максимального 72-годинного терміну затримання, встановленого статтею 29 Конституції, відрахованого з фактичного моменту позбавлення волі.

Держава-учасник повинна також забезпечити на практиці, щоб фіксувався фактичний час затримання, щоб підозрювані під час кримінального розслідування не позбавлялися волі за допомогою адміністративного затримання і щоб усі затримані мали право оскаржити таке позбавлення волі.

Відсутність ефективного розслідування повідомлень про катування і роль Генеральної прокуратури

10. Комітет стурбований тим, що розслідування скарг на катування і погане поводження не ініціюється вчасно і не проводиться об'єктивно й ефективно, зокрема, через проблеми, зв'язані із двоїстою роллю Генеральної прокуратури, що відповідає за: 1) обвинувачення і 2) контроль за правильним проведенням розслідування. Комітет звертає увагу на конфлікт інтересів між цими двома сферами відповідальності, що приводить до того, що відсутній незалежний контроль у випадках, коли Генеральна прокуратура не ініціює розслідування. Крім того, відсутні такі дані про роботу Генеральної прокуратури, як статистика кримінальних розслідувань, обвинувачень і вироків, як, мабуть, відсутній і механізм для збору цих даних.

Держава-учасник повинна прикласти зусилля до реформування Генеральної прокуратури, щоб забезпечити її незалежність та об'єктивність і виокремити функцію кримінального обвинувачення від функції нагляду за розслідуванням заяв про катування і погане поводження.

Держава-учасник повинна ввести ефективний і незалежний наглядовий механізм, який би забезпечив своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування всіх заяв про катування і погане поводження під час кримінального розслідування.

Держава-учасник повинна забезпечити, щоб затримані, котрі поскаржилися на катування, були захищені від репресій.

Держава-учасник повинна також надати Комітету деталізовані статистичні дані про роботу Генеральної прокуратури, у тому числі про розслідування, кількість обвинувачень і справ, у яких були отримані зізнання, а також кількості обвинувальних і виправдувальних вироків.

Докази, отримані під примусом

11. Комітет стурбований існуючою системою розслідування, за якою для прокуратури головною формою доказів служать зізнання, що створює умови, сприятливі для застосування катувань до підозрюваних і поганого поводження з ними. Комітет шкодує, що держава-учасник не досить прояснила ті правові положення, які забезпечують, щоб будь-які заяви, зроблені під катуваннями, не приймалися як докази під час будь-якої судової процедури, як це вказується в Конвенції.

Держава-учасник повинна вжити належних заходів з усунення будь-якого шкідливого впливу, яке існуюча система, що заохочує зізнання, може мати на застосування катувань до підозрюваних і погане поводження з ними.

Держава-учасник повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб заяви, зроблені під катуваннями, не приймалися як докази в якій-небудь судовій процедурі відповідно до положень Конвенції.

Моніторинг місць затримання

12. Хоча позитивним кроком є створення в державі-учаснику «мобільних груп», що включають представників громадянського суспільства і персонал Міністерства внутрішніх справ і їх повноваження відвідувати ізолятори тимчасового утримання, спостерігати за станом затриманих і попереджати акти катувань, Комітет усе-таки стурбований залежністю цих «мобільних груп» від доброї волі місцевої влади, відсутністю в них офіційного статусу, а також відсутністю в них адекватних ресурсів.

Держава-учасник повинна надати «мобільним групам» офіційний статус, наділити їх вагомими повноваженнями, гарантувати їхню незалежність і забезпечити їх адекватними ресурсами. Держава-учасник повинна проінформувати Комітет про вжиті заходи із створення національного превентивного механізму відповідно до Факультативного Протоколу до Конвенції.

Персонал правоохоронних органів

13. Комітет стурбований заявами про дії, що порушують Конвенцію, здійснені персоналом правоохоронних органів, особливо щодо осіб, затриманих міліцією, і тих, хто знаходиться в слідчих ізоляторах, і очевидною безкарністю винних. Комітет також стурбований відомими фактами використання антитерористичного підрозділу в масках усередині в'язниць (наприклад, в Ізяславській виправній колонії в січні 2007 року), що зводиться до залякування ув'язнених і поганого поводження з ними.

Держава-учасник повинна забезпечити, щоб усі заяви про катування розслідувалися вчасно, ефективно й об'єктивно і щоб усі винні переслідувалися в судовому порядку й одержували вироки, що відповідають тяжкості вчинених ними злочинів.

Держава-учасник повинна забезпечити, щоб антитерористичний підрозділ не використовувався усередині в'язниць і тим самим запобігти поганому поводженню з ув’язненими і їхньому залякуванню.

Насильство у відношенні до жінок і дітей, у тому числі торгівля людьми

14. Хоча Комітет відзначає, що держава-учасник уживала заходів із боротьби з торгівлею людьми, він усе-таки стурбований триваючою торгівлею жінками і дітьми з метою їхньої сексуальної експлуатації. Він також звертає увагу на вкрай малу кількість доведених до суду справ, зв'язаних з домашнім насильством, незважаючи на численні повідомлення про випадки домашнього насильства.

Держава-учасник повинна підсилити заходи для попередження торгівлі людьми і домашнього насильства, забезпечити захист потерпілих і їхній доступ до медичної, соціальної, реабілітаційної і правової допомоги, у тому числі, якщо необхідно, до адвокатської допомоги.

Держава-учасник повинна створити потерпілим адекватні умови для здійснення їхнього права на подачу скарг і забезпечити своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування кожного такого випадку. Винні повинні притягатися до відповідальності і каратися відповідно до тяжкості вчинених ними злочинів.

Жорстоке поводження з представниками меншин та іншими людьми

15. Комітет висловлює стурбованість випадками підбурювання і фактами насильства у відношенні до осіб, що належать до етнічних і національних меншин, у тому числі діями проти ромів, нападами на євреїв і насильством у відношенні до вихідців з Африки й Азії й іноземців, а також постійними повідомленнями про те, що не проводяться розслідування, а поліція і влада не бажають надавати адекватний захист потерпілим чи проводити своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування таких повідомлень.

Держава-учасник повинна забезпечити своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування усіх фактів насильства і дискримінації на етнічному ґрунті, у тому числі спрямованих проти ромів, євреїв, вихідців з Африки й Азії й іноземців, а також переслідувати в судовому порядку і карати винних відповідно до характеру вчинених ними злочинів.

Держава-учасник повинна також привселюдно засудити злочини на ґрунті ненависті й інші акти насильства на ґрунті расової дискримінації, ксенофобії і зв'язаного з ними насильства і повинна працювати над викорінюванням підбурювання й інших форм участі посадових осіб чи персоналу правоохоронних органів у можливому насильстві. Вона повинна забезпечити, щоб посадові особи залучалися до відповідальності за дії чи бездіяльність, що порушують Конвенцію.

Держава-учасник повинна негайно розглянути можливість активного залучення до служби в правоохоронних органах осіб, що належать до етнічних і національних меншин.

Держава-учасник повинна також розробити і прийняти всеосяжну державну програму з розв’язування питання щодо ситуації з дотриманням прав людини у відношенні до національних меншин, особливо ромів.

Насильство в збройних силах

16. Вітаючи зниження числа випадків нестатутних відносин у збройних силах («дідівщини») і вжиті заходи з попередження цього явища, у тому числі організацію «гарячої лінії», Комітет, як і раніше, стурбований випадками катувань, що зустрічаються в збройних силах, й інших видів жорстокого і принижуючого гідність поводження чи покарання, а також тим, що залишаються не розслідуваними усі відомі випадки.

Держава-учасник повинна вжити ефективних заходів з викорінювання головної проблеми нестатутних відносин у збройних силах («дідівщини»), підсилити профілактичні заходи і забезпечити своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування, судове переслідування й осуд винних у таких зловживаннях, а також повідомляти громадськість про результати всіх таких судових розглядів.

Залякування і насильство у відношенні до представників громадянського суспільства

17. Комітет висловлює стурбованість інформацією про залякування і насильство у відношенні до журналістів, у тому числі убивствах (наприклад, справа Георгія Гонгадзе), і правозахисників, що серйозно підриває роль ЗМІ і свободи слова і самовираження, а також діяльність громадянського суспільства з моніторингу дотримання прав людини.

Держава-учасник повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити усім, хто займається моніторингом дотримання прав людини, захист від залякування і насильства, зв'язаних з їх діяльністю, і забезпечити своєчасне, об'єктивне й ефективне розслідування таких дій.

Пенітенціарна система

18. Комітет зі стурбованістю звертає увагу на зволікання з передачею Департаменту з виконання покарань у підпорядкування Міністерству юстиції.

Держава-учасник повинна якомога швидше завершити передачу Департаменту з виконання покарань до Міністерства юстиції, щоб увести контроль над рішеннями Департаменту і його підзвітність правовому відомству Уряду.

Держава-учасник повинна також надати Комітету докладну інформацію про пенітенціарну систему, у тому числі про смертні випадки в місцях позбавлення волі (у тому числі самогубства) і результати розслідування чи судового розгляду щодо таких випадків, а також про ситуацію з медичним обслуговуванням ув'язнених.

Ризик повернення в країни, де застосовуються катування

19. Комітет стурбований поверненням державою-учасником людей у держави за наявності серйозних підстав припускати, що ці люди можуть бути піддані катуванням, наприклад, недавній випадок з 11 громадянами Узбекистану, яких повернули до Узбекистану.

Ні при яких обставинах держава-учасник не повинна повертати чи видавати людину до держави, коли існують серйозні підстави припускати, що ці люди можуть бути піддані катуванням. Визначаючи застосовність своїх зобов'язань за статтею 3 Конвенції, держава-учасник повинна всебічно вивчити сутність кожного індивідуального випадку й упевнитися, що існують адекватні правові механізми для перегляду цього рішення і що кожна особа, яка підлягає видачі, має достатній правовий захист, а також забезпечити ефективний моніторинг стану осіб, яких вона повертає.

Держава-учасник повинна надати Комітету докладну інформацію про усі випадки видачі, повернення чи виселення, що мали місце за звітний період, у тому числі мінімальний обсяг гарантій, якщо такі були надані. Крім того, Комітет запитує інформацію про заходи, прийняті державою-учасником, із судового захисту у всіх справах, у яких гарантії статті 3 не були дотримані.

Шукачі притулку

20. Комітет стурбований дискримінацією, з якою стикаються шукачі притулку через своє громадянство і відсутністю належних процедур з надання притулку, що приводить до відомих випадків повернення шукачів притулку без належного розгляду їхніх індивідуальних випадків. Він також зі стурбованістю звертає увагу на погані умови і тісноту в місцях утримання шукачів притулку.

Держава-учасник повинна продовжувати працювати над прийняттям законів «Про біженців і осіб, що заслуговують додаткового і тимчасового захисту» і «Про введення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства»». Держава-учасник повинна також прийняти процедури з надання притулку, що відповідають міжнародним стандартам, а також поліпшити умови утримання, у тому числі шляхом застосування альтернативних заходів.

Уповноважений українського парламенту з прав людини

21. Високо оцінюючи присутність представників Уповноваженого українського парламенту з прав людини під час діалогу з делегацією держави-учасника, Комітет шкодує про відсутність докладної інформації щодо дотримання Уповноваженим «Паризьких принципів», які стосуються статусу національних інститутів з розвитку і захисту прав людини (Резолюція Генеральної Асамблеї 48/134), а також щодо його незалежності, діяльності і результатах у контексті Конвенції.

Держава-учасник повинна забезпечити, щоб Уповноважений українського парламенту з прав людини функціонував ефективно як незалежний національний інститут з прав людини, як вимагають «Паризькі принципи», і не займався політичною діяльністю, як вимагає Закон України «Про Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» 1997 року.

Держава-учасник повинна надати Комітету докладну інформацію щодо незалежності, мандату, ресурсів, процедур і ефективних результатів діяльності Уповноваженого українського парламенту з прав людини і забезпечити, щоб скарги, одержувані цим інститутом, залишалися конфіденційними, а громадяни, що їх подали, не піддавалися репресіям.

Навчання й освіта

22. Комітет шкодує про недостатнє навчання в межах Конвенції персоналу правоохоронних органів, у тому числі персоналу пенітенціарної системи і прикордонної служби, суддів, прокурорів, а також персоналу збройних сил. Комітет також зі стурбованістю звертає увагу на відсутність спеціального навчання медичного персоналу, що працює в ізоляторах, виявленню слідів катувань і поганого поводження.

Держава-учасник повинна підсилити свої навчальні програми для персоналу правоохоронних органів і збройних сил з питань повної заборони катувань, а також усіх працівників судової системи і прокуратури щодо зобов'язань держави-учасника, які випливають з Конвенції.

Держава-учасник повинна також забезпечити адекватне навчання всього медичного персоналу, що працює з ув'язненими, у виявленні слідів катувань і поганого поводження відповідно до міжнародних стандартів, як викладено в «Стамбульському протоколі».

Правова допомога

23. Комітет висловлює стурбованість у зв'язку з труднощами, що зазнають окремі люди чи групи людей, які потерпіли від катувань і намагаються скористатися своїм правом на оскарження і одержання відшкодування та адекватної компенсації.

Держава-учасник повинна забезпечити ефективну систему безкоштовної правової допомоги для людей, що знаходяться в небезпеці чи належать до уразливих груп. Вона повинна забезпечити цю систему адекватними ресурсами, щоб усі потерпілі від катувань могли скористатися своїми правами за Конвенцією.

Компенсація і реабілітація

24. Комітет висловлює стурбованість у зв'язку з відсутністю компенсації потерпілим від катувань і інших видів жорстокого і принижуючого гідність поводження, а також відсутністю належних заходів для реабілітації потерпілих від катувань, поганого поводження, торгівлі людьми, домашнього й інших видів сексуального насильства.

Держава-учасник повинна забезпечити, щоб потерпілі від катувань і поганого поводження одержували адекватну компенсацію і щоб потерпілі від катувань, поганого поводження, торгівлі людьми, домашнього й іншого видів сексуального насильства брали участь у реабілітаційних програмах, що включають медичну і психологічну допомогу.

Умови утримання

25. Комітет стурбований поганими умовами утримання, такими як переповненість, і поширеністю серед ув'язнених ВІЛ/СНІД і туберкульозу. Умови утримання в поліції затриманих, які очікують суду, непридатні для тривалого утримання і роблять стан затриманих дуже уразливими. Комітет також висловлює стурбованість у зв'язку з відсутністю застосування заходів, альтернативних досудовому затриманню.

Держава-учасник повинна вжити ефективні заходи з поліпшення умов у всіх ізоляторах, знизити їхню нинішню переповненість і задовольнити потреби всіх осіб, позбавлених волі, зокрема, щодо охорони здоров'я, відповідно до міжнародних стандартів.

Збір даних

26. Комітет шкодує про відсутність всеосяжних і деталізованих даних про скарги, розслідування, обвинувачення й осуд у справах, зв'язаних з катуваннями і поганим поводженням з боку персоналу правоохоронних органів, пенітенціарної системи і збройних сил, а також про торгівлю людьми, домашнє й інші види сексуального насильства.

Держава-учасник повинна ввести ефективну систему збору статистичних даних, що відносяться до моніторингу дотримання Конвенції на національному рівні, у тому числі про скарги, розслідування, обвинувачення й осуд у справах, зв'язаних з катуваннями і поганим поводженням, торгівлею людьми, з домашнім, сексуальним і етнічно мотивованим насильством і дискримінацією, а також про компенсацію потерпілим і їхньої реабілітації.

27. Держава-учасник повинна широко розповсюдити свою доповідь, свої відповіді на питання, а також висновки і рекомендації Комітету через офіційні веб-сайти, ЗМІ, зокрема, серед уразливих груп.

28. Комітет просить державу-учасника надати протягом одного року інформацію про свою реакцію на рекомендації Комітету, що містяться в пп. 9, 10, 12, 15, 17 і 19 вище.

29. Комітет пропонує державам-учасникам подати свій базовий документ відповідно до вимог «Загального базового документа» у «Погоджених керівних принципах надання доповідей», що був недавно рекомендований міжнародними договірними органами з прав людини (HRI/MC/2006/3 з Виправленням 1).

30. Державі-учаснику пропонується подати свою наступну періодичну доповідь, що буде шостою доповіддю, до 30 червня 2011 року.


   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація