news.xml RSS лента новостей сайта


Проти катувань. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод

Аркадій БУЩЕНКО

Передмова

Європейська Конвенція з прав людини, до якої Україна приєдналася 11
вересня 1997 року, все більше і більше впливає на вітчизняну правову
практику, що створює проблеми, з якими зіткнулися практично усі євро-
пейські держави – учасники Конвенції. Узгодження законодавства, судо-
вої та адміністративної практики із буквою та духом Конвенції вима-
гають не лише політичної волі, але й доброго знання практики Європей-
ського суду з прав людини, усвідомлення існуючих тенденцій у розвитку
міжнародного права у галузі прав людини.
Обізнаність із рішеннями Європейського суду на сьогоднішній день
значно зросла. Більше того, ми вже маємо достатньо велику кількість
справ щодо України, серед яких і справи, де було визнано порушення стат-
ті 3 Конвенції.
Але навіть спільнота професійних юристів ще має досить уривчасте
знання щодо сучасного тлумачення та сфери застосування заборони тор-
тур, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та по-
карання, що міститься у статті 3 Конвенції. Ця прикра обставина позна-
чається і на практиці застосування положень національного права, які
тією чи іншою мірою спрямовані на втілення у життя заборони тортур
та інших форм поганого поводження, і на тлумаченні їх національними
судами. Це також позначається і на якості законопроектів, що розроб-
ляються останніми роками і тим чи іншим чином спрямовані на вирішен-
ня проблеми попередження поганого поводження.
Проблема жорстокості в Україні, особливо жорстокості з боку дер-
жавних службовців, все більше і більше привертає увагу як громадянсь-
кого суспільства, так і міжнародних органів та неурядових організацій.
Малоймовірно, що ефективне вирішення цієї проблеми можливо без деталь-
ного знання сучасних стандартів захисту особи від поганого поводження
та досвіду інших країн у впровадженні цих стандартів у національний
правопорядок.
Завдання цього дайджесту – зробити посильний внесок у поінформо-
ваність суспільства щодо практики Суду, яка становить собою зразок
юридичної культури у тлумаченні норм міжнародного права та відбиває
найсучасніші тенденції у розумінні прав людини, визначенні справедливо-
го балансу між правами особи та виправданими інтересами суспільства.
Стаття 3 Конвенції містить у собі достатньо велику кількість зобо-
в’язань, які, на перший погляд, неможливо вивести з її лаконічного фор-
мулювання. Саме практика Європейського суду дає можливість скласти
уявлення про дійсний обсяг зобов’язань за Конвенцією. Ці зобов’язання
торкаються різноманітних сторін суспільного життя – від правоохо-
ронної діяльності до забезпечення опіки та піклування; ці зобов’язання
отримали доволі чіткий зміст у рішеннях Суду. Якщо врахувати, що
стаття 3 Конвенції має безумовний характер, виконання цих зобов’язань
має стати нагальною задачею для держави. Тому знання дійсного обсягу
зобов’язань за статтею 3, стандартів забезпечення захисту від поганого
поводження має значення для визначення держаної політики у багатьох
сферах.
Деякі справи включені до дайджесту виключно заради особливих думок,
доданих до рішення, тому що у самому рішення Суд не вважав за потрібне
розглядати скаргу на погане поводження. Але, я вважаю, читачу важливо
ознайомитися з цими думками окремих суддів, оскільки, як визнає сам Суд,
певні дії, які раніше не потрапляли у сферу дії статті 3, можуть в май-
бутньому кваліфікуватися інакше. Тому ці окремі думки певним чином
позначають шляхи подальшого розвитку практики Суду.
У книзі враховані всі рішення Суду за період з 18 січня 1978 року до 5
квітня 2005 року. Розділи книги присвячені тлумаченню тих питань, які
поставали перед судом під час розгляду окремих ситуацій. У організації
тексту перевага надавалась систематичному, а не хронологічному поряд-
ку. Деякі рішення, які повторюють за аргументацією інші, не наводяться.
У кінці кожного фрагменту з рішення Суду наводиться коротка назва
справи та відповідний параграф рішення. Повне найменування рішення
та окремі відомості про нього наведені у таблицях на початку видання.
Купюри позначені кутовими дужками з крапками (<…>). Доданий
текст вміщений у кутові дужки (наприклад, <суди>, <національне зако-
нодавство> тощо).
А. Бущенко

зміст

1. Загальні положення 20

1.1. Безумовна заборона поганого поводження 20

1.2. Кваліфікація поганого поводження 21

1.3. Докази та принципи доведення 28

1.4. Вичерпання національних засобів правового захисту 34

2. Негативні обов’язки 45

2.1. Погане поводження під час тримання під вартою 45

2.2. Застосування насильства під час затримання 85

2.3. Застосування засобів стримування 96

2.4. Умови утримання під вартою 100

2.5. Покарання 167

2.6. Тяжке порушення інших прав за Конвенцією 189

2.7. Зниклі особи 197

2.8. Родичі та близькі потерпілих від поганого поводження 198

3. Позитивні обов’язки 205

3.1. Захист від поганого поводження з боку приватних осіб 205

3.2. Обов’язок здійснити розслідування (статті 3 та 13 Конвенції) 221

3.3. Питання евтаназії 243

4. Висилка та видача 245

4.1. Загальні принципи 245

Таблиці рішень 6

Зміст

1. Загальні положення 20

1.1. Безумовна заборона поганого поводження 20

1.2. Кваліфікація поганого поводження 21

1.2.1. Мінімальний рівень жорстокості 21

1.2.2. Тортури 23

1.2.3. Нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження 25

1.3. Докази та принципи доведення 28

1.3.1. Загальні принципи 28

1.3.2. Тягар доведення 30

1.3.3. Поведінка сторін під час дослідження доказів

(стаття 38 § 1(a) Конвенції) 31

1.4. Вичерпання національних засобів правового захисту 34

2. Негативні обов’язки 45

2.1. Погане поводження під час тримання під вартою 45

2.2. Застосування насильства під час затримання 85

2.3. Застосування засобів стримування 96

2.4. Умови утримання під вартою 100

2.4.1. Загальні положення 100

2.4.2. Матеріальні умови 101

2.4.3. Медична допомога 129

2.4.4. Режимні обмеження 145

2.4.5. Синдром камери смертників 155

2.4.6. Окремі дії 160

2.4.6.1. Обшук 160

2.4.6.2. Тримання з зав’язаними очима 162

Зміст 7

2.4.6.3. Примусове годування 163

2.4.6.4. Гоління голови 165

2.5. Покарання 167

2.5.1. Призначення смертної кари 167

2.5.1.1. Призначення смертної кари як таке 167

2.5.1.2. Смертна кара внаслідок несправедливого розгляду 171

2.5.2. Призначення кримінального покарання дитині 174

2.5.3. Тілесні покарання 183

2.5.4. Дисциплінарні покарання 187

2.5.5. Інші покарання 188

2.6. Тяжке порушення інших прав за Конвенцією 189

2.6.1. Знищення житла (стаття 8 Конвенції та стаття 1 Протоколу № 1

до Конвенції) 189

2.6.2. Нестерпні умови життя (стаття 8) 191

2.6.3. Недоліки судової процедури 192

2.6.4. Дискримінація 192

2.6.5. Приватне та сімейне життя (стаття 8 Конвенції) 197

2.7. Зниклі особи 197

2.8. Родичі та близькі потерпілих від поганого поводження 198

3. Позитивні обов’язки 205

3.1. Захист від поганого поводження з боку приватних осіб 205

3.1.1. Загальні засади 205

3.1.2. Криміналізація поганого поводження та визначення складу

злочину 206

3.1.3. Спеціальні заходи 212

3.1.4. Заходи по запобіганню поганому поводженню під вартою 221

3.2. Обов’язок здійснити розслідування (статті 3 та 13 Конвенції) 221

3.2.1. Загальні принципи 221

3.2.2. Небезпідставна заява 224

3.2.3. Риси ефективного розслідування 227

Зміст 8

3.3. Питання евтаназії 243

4. Висилка та видача 245

4.1. Загальні принципи 245

4.1.1. Загальна обстановка у країні, що приймає 250

4.1.2. Ситуації у окремих країнах 252

4.1.2.1. Сполучені Штати Америки 252

4.1.2.2. Індія 253

4.1.2.3. Сомалі 256

4.1.2.4. Колумбія 257

4.1.2.5. Іран 260

4.1.2.6. Танзанія 261

4.1.2.7. Шрі-Ланка 263

4.1.2.8. Чилі 269

4.1.2.9. Узбекистан 271

4.1.3. Особисті обставини особи, що висилається 272

скачати файл



Created by Freelance Internet Studio