MENU
FB TW YOUTUBE RSS

Міжнародне гуманітарне право і права людини

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.

ВСТУП

Міжнародне гуманітарне право має коротку, але багату подіями істо-
рію. Лише в другій половині XIX століття нації дійшли згоди відносно
міжнародних норм, які необхідні для уникнення непотрібних страждань у
війнах, – норм, дотримуватись яких вони зобов’язалися, прийнявши Кон-
венцію.
Відтак зміна характеру збройних конфліктів і руйнівний потенціал
сучасної зброї обумовили необхідність неодноразового перегляду і роз-
ширення гуманітарного права в процесі тривалих і наполегливих перего-
ворів.
У даному викладі фактів простежується походження міжнародного
гуманітарного права і в загальних рисах окреслюється його нинішнє охоп-
лення та значення як для учасників бойових дій, так і для цивільних осіб,
втягнених у збройні конфлікти.
Перш за все необхідно прийняти визначення. Що таке міжнародне
гуманітарне право? Цю сукупність правових норм можна визначити як
принципи і норми, що обмежують застосування насильства під час зброй-
них конфліктів. Його цілями є:
– захист осіб, які безпосередньо не беруть участі або більше не
беруть участі у воєнних діях – поранені, ті, що зазнали корабельної ава-
рії, військовополонені та цивільні особи;
– обмеження наслідків насильства в бойових діях досягненням мети
зіткнення.
На еволюцію міжнародного права, що належить до захисту жертв вій-
ни і до ведення самої війни, значно вплинула розробка заходів юридич-
ного захисту прав людини після Другої світової війни. Прийняття важ-
ливих міжнародних документів у галузі прав людини, таких, як Загальна
декларація прав людини (1948), Європейська конвенція про права людини
(1950) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966),
сприяло утвердженню ідеї, згідно з якою всі мають право користуватися
правами людини як у мирний час, так і під час війни.
Але під час війни або при надзвичайному стані здійснення певних прав
людини може, за певних обставин, бути обмеженим. Стаття 4 Міжнарод-
ного пакту про громадянські і політичні права дозволяє державам вживати
тимчасових заходів на відступ від деяких їхніх обов’язків за Пактом «під

час надзвичайного стану в державі, при якому життя нації знаходиться
під загрозою», але тільки «в такій мірі, в якій це обумовлено гостротою
становища». Стаття 15 Європейської конвенції про права людини містить
аналогічну норму. Підкомісія з попередження дискримінації і захисту мен-
шин щороку проводить огляд надзвичайних станів і дотримання прав лю-
дини в таких ситуаціях.
Однак необхідність гарантування дотримання прав людини навіть у
воєнний час повністю визнана; стаття 3 чотирьох Женевських конвенцій
про гуманітарне право від 1949 року передбачає, що під час збройних кон-
фліктів особи, які знаходяться під захистом цих конвенцій, мають «за всіх
обставин користуватися гуманним поводженням без будь-якої дискриміна-
ції з причин раси, кольору шкіри, релігії або віри, статі, походження або
майнового стану чи будь-яких аналогічних критеріїв».
На наступну сорок третю сесію Підкомісії з попередження дискримі-
нації і захисту меншин (5-30 серпня 1991 року) у зв’язку з пунктом 4 попе-
реднього порядку денного (E/CN.4/Sub.2/1991/5) буде представлена допо-
відь Генерального секретаря з питань освіти стосовно дотримання прав
людини під час збройних конфліктів. Два роки тому Підкомісія прийняла
резолюцію №1989/24 щодо «Прав людини під час збройних конфліктів»,
у якій висловлено жаль з приводу того, що під час таких конфліктів часто
не дотримуються відповідних положень гуманітарного міжнародного права
і правових норм, які стосуються прав людини. На сорок шостій сесії Комі-
сія з прав людини прийняла резолюцію №1990/60, в якій визнається жит-
тєво важлива роль Міжнародного комітету Червоного Хреста в поширенні
інформації про міжнародне гуманітарне право і де міститься заклик до
держав «приділити особливу увагу вивченню всіма співробітниками сил
безпеки та службовцями інших видів збройних сил, а також усіма співро-
бітниками правоохоронних органів міжнародно-правових норм у галузі
прав людини і міжнародного гуманітарного права, яке застосовується під
час збройних конфліктів».
Міжнародне гуманітарне право створювалося на основі трьох головних
напрямків. Це «Женевське право», представлене міжнародними конвенціями
і протоколами, прийнятими під егідою Міжнародного комітету Червоного
Хреста, основною метою яких є захист жертв конфлікту; «Гаазьке право»,
основане на результатах мирних конференцій, які проводилися в столиці
Нідерландів у 1899 і 1907 роках, де в основному обговорювалися допустимі
засоби і методи ведення війни; зусилля Організації Об’єднаних Націй для
забезпечення дотримання прав людини під час збройних конфліктів і для
обмеження застосування конкретних видів зброї.
Ці три напрямки все більше зливаються в один потік дій.

Завантажити файл (0.22 MB)

   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація