Національні установи, які займаються захистом і заохоченням прав людини

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації

Організація Об’єднаних Націй займається найрізноманітнішими ви-
дами діяльності, спрямованими на реалізацію однієї з найголовніших
цілей – заохочення і захист прав людини. Величезне значення має склад-
ний механізм, створений у відповідності до різних міжнародних пактів і
конвенцій для того, щоб встановити норми і контроль за їх виконанням,
сприяючи їхньому дотриманню і розслідуванню випадків порушення прав
людини. Поруч із цією діяльністю Організація Об’єднаних Націй надає
також практичну допомогу державам у їхніх зусиллях щодо заохочення і
захисту прав людини та поінформованості громадськості про права, які
вона має.
Ці структурні заходи дозволяють Організації Об’єднаних Націй віді-
гравати головну роль у реалізації прав людини і основних свобод. Однак
важливо визнати, що ресурси Організації Об’єднаних Націй не безмежні і
що вона по суті обмежена в своїх можливостях щодо вжиття безпосередніх
заходів, особливо щодо конкретних випадків. Практично жодна організація
не може розраховувати на те, що вона може тримати під контролем кожну
ситуацію. Вона також не може розслідувати кожен випадок передбачува-
ного порушення прав людини чи надати допомогу всім жертвам.
Через ці причини міжнародна система значною мірою спирається на
підтримку з боку регіональних структур у галузі прав людини і які подіб-
ні до тих, що функціонують у Європі, Африці, Америці. Додаткову підтрим-
ку надають уряди і відповідні міжнародні організації. Кожна із цих структур
відіграє свою роль у розвитку загальної культури прав людини. Неурядові
організації, наприклад, уже через свій характер мають свободу у вираженні
думок, гнучкість у діях і свободу пересування, що дозволяє їм виконувати
завдання, які не здатні або, можливо, не схильні виконувати уряди і між-
урядові організації. Регіональні структури в галузі прав людини зміцнили
міжнародні норми і механізми, забезпечуючи ті засоби, за допомогою яких
можливе вирішення проблем прав людини в конкретних соціальних, істо-
ричних і політичних умовах відповідного регіону.
Особливо помітна роль національних урядів у реалізації прав людини.
Права людини охоплюють відносини між окремими особами та державою.

Отже, практичне завдання захисту заохочення прав людини є завданням
перш за все національним, і відповідальність за його вирішення повинна
нести кожна держава. На національному рівні захист прав людини може
бути найліпше забезпечений за допомогою відповідного законодавчого
оформлення і застосування індивідуальних гарантій і засобів захисту, а та-
кож створення демократичних інститутів. Крім цього найбільш ефектив-
ними кампаніями просвітницького й інформаційного характеру можуть бути
кампанії, які розробляються і здійснюються на національному чи місцевому
рівнях і які враховують місцеві і культурні традиційні умови.
Ратифікувавши той чи інший договір у галузі прав людини, держави
включають його положення безпосередньо в своє внутрішнє законодавст-
во або зобов’язуються виконувати обов’язки, що містяться в ньому, іншим
шляхом. Тому загальновизнані стандарти і норми в галузі прав людини
відображаються у внутрішньому законодавстві більшості країн. Але наяв-
ність закону про захист конкретних прав не завжди є достатнім, якщо він
не забезпечує також наявність усіх правових повноважень та інститутів,
необхідних для того, щоб гарантувати їхню ефективну реалізацію.
Це проблема ефективного втілення на національному рівні викликає
в світі, особливо останнім часом, чималий інтерес і відповідні дії. Поява
чи відродження демократичної форми правління у багатьох країнах підкрес-
лює значення демократичних інститутів для забезпечення правових і полі-
тичних основ, які стають фундаментом прав людини.
Таким чином, стає очевидним той факт, що ефективне втілення прав
людини потребує створення національних інфраструктур для захисту і за-
охочення. Останнім часом у багатьох країнах були створені офіційні устано-
ви з прав людини. Хоча завдання таких установ можуть бути дуже різними
для кожної країни зокрема, але всі вони спрямовані на досягнення спільної
мети, і тому всі разом вони називаються національними установами, які
займаються захистом і заохоченням прав людини.
Далі немає вичерпного опису всього комплексу існуючих національ-
них установ. Зараз Центр з прав людини розробляє окремий посібник з цього
питання, у якому є практичні й детальні рекомендації урядам, які зацікави-
лись створенням чи зміцненням подібних установ. У цьому випуску «Ви-
кладу фактів» за основу береться більш загальний підхід до національних
установ: у ньому розповідається історія створення і робиться спроба пояс-
нити їхню появу в умовах загальної еволюції зусиль щодо захисту і заохо-
чення прав людини як у межах системи Організації Об’єднаних Націй,
так і за її межами