Небезпечна традиційна практика, що шкідливо відображається на здоров’ї жінок і дітей

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об’єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.


Основні принципи Статуту Організації Об’єднаних Націй
включають здійснення міжнародного співробітництва в заохоченні і
розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, без
розрізнення раси, статі, мови і релігії (стаття 1, пункт 3).
У 1948 році, через три роки після прийняття Статуту, Генеральна Асам-
блея прийняла Загальну декларацію прав людини1, що використовувалася
при розробці конституцій і законодавства багатьох держав-членів Органі-
зації Об’єднаних Націй як керівні принципи в галузі прав людини й основ-
них свобод. Загальна декларація забороняє усі форми дискримінації щодо
статі і гарантує право на життя, свободу й особисту недоторканність; у ній
визнається, що всі люди рівні перед законом і мають право на рівний захист
від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію.
Багато міжнародно-правових документів у галузі прав людини ще
більше зміцнюють і захищають індивідуальні права і забороняють
дискримінацію конкретних груп, зокрема, жінок. Так, наприклад, станом на
січень 1995 року Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації
щодо жінок ратифікували 136 держав. Конвенція в цілому зобов’язує
держави-учасниці «усіма відповідними способами проводити політику
ліквідації дискримінації щодо жінок» (стаття 2). У ній підтверджується
рівноправність жінок і чоловіків у суспільстві та у родині; Конвенція
зобов’язує держави-учасниці вжити заходів для ліквідації соціальних
причин нерівності жінок і закликає ліквідувати закони, стереотипи,
практику й упередження, що згубно відображаються на становищі жінок.
Традиційна практика, прийнята в тій чи іншій культурі,
відображає цінності і переконання, що найчастіше існують у громаді
протягом багатьох поколінь. Кожна соціальна група у світі має
специфічну традиційну практику і переконання, з яких одні приносять
користь усім членам, у той час як інші згубні для конкретних груп,
наприклад, жінок. Такі небезпечні види традиційної практики
1 Тексти міжнародних документів з прав людини, які цитуються в цьому викладі фактів, див.
Права людини: Збірник міжнародних договорів, том 1 (2 частини), Універсальні договори
(видання Організації Об’єднаних Націй, у продажу під номером E.94.XIV.1).
включають операції на вульві, що калічать, (ОВК); примусове
харчування жінок; шлюби в ранньому віці; різні заборони чи практика,
що не дозволяють жінкам самим контролювати народження дітей;
обмеження на харчування і традиційну практику допомоги породіллі;
надання переваги дітям чоловічої статі і її наслідки для дівчаток;
умертвіння новонароджених дівчаток; рання вагітність, придане і викуп.
Така практика, незважаючи на її небезпечний характер, і на те, що вона є
порушенням міжнародних норм у галузі прав людини, зберігається,
оскільки вона не ставиться під сумнів і є високоморальною в очах тих,
хто її дотримується.
Міжнародне співтовариство розуміє необхідність досягнення рівно-
сті між чоловіками і жінками, а також те, що не може бути справедливого
суспільства, якщо основні права людини половини членів суспільства, а
саме жінок, не можуть бути здійснені і постійно порушуються. Однак тяжка
реальність полягає в тому, що небезпечна традиційна практика, якій при-
свячений цей виклад фактів, служить інтересам чоловіків. Сексуальний
контроль над жінками з боку чоловіків, а також економічна і політична за-
лежність жінок закріплюють їх низький соціальний статус і перешкоджа-
ють структурним і психологічним змінам, необхідним для ліквідації не-
рівності між чоловіками і жінками.
Ще в 50-і роки спеціалізовані установи Організації Об’єднаних
Націй і органи, що займаються питаннями прав людини, почали вивчати
небезпечну традиційну практику, що згубно відображається на здоров’ї
жінок, зокрема, операції на вульві, що калічать. Однак ці питання не
привернули істотної уваги, а заходи, спрямовані на здійснення якихось
значних змін, були млявими або поверхневими.
Звичайно наводиться цілий ряд причин збереження традиційної прак-
тики, згубної для здоров’я і становища жінок, у тому числі і той факт,
що в минулому ні відповідні уряди, ні міжнародне співтовариство не
боролись з небезпечними наслідками такої практики, що становить по-
рушення права на здоров’я, життя, гідність й особисту недоторканність.
Міжнародне співтовариство не було впевнене в тому, що ці питання
заслуговують уважного вивчення і вживання заходів на міжнародному і
національному рівнях. Така небезпечна практика, як операції на вульві,
що калічать, вважалися делікатною сферою традицій, займатися якою
повинні жінки і родина. Протягом тривалого часу уряди і міжнародне
співтовариство не виявляли співчуття і розуміння щодо жінок, які,
ігноруючи чи не усвідомлюючи своїх прав, самі йшли на біль,
страждання і навіть смерть і дозволяли те ж саме щодо своїх дочок.
Незважаючи на очевидну млявість заходів для викриття і викоріню-
вання небезпечної традиційної практики, діяльність органів, що займаю-
ться питаннями прав людини в цій галузі, в останні роки відзначилася
помітним успіхом. Традиційна практика була визнана проблемою, що сто-
сується становища і прав людини жінок і дівчаток. Гасло «Права жінок
– це права людини», прийняте на Всесвітній конференції з прав людини
у Відні в 1993 році, а також Декларація про викорінювання насильства
щодо жінок, прийнята Генеральною Асамблеєю в тому ж році, показали
реальне становище жінок. Подальший розвиток ці питання одержали в
доповідях Спеціального доповідача з питання шкідливої традиційної
практики пані Халіми Ембарек Варзазі, призначеної на цю посаду в 1988
році, і в проекті Платформи дій четвертої Всесвітньої конференції щодо
становища жінок, що відбулася у вересні 1995 року.
Спеціальний доповідач з питання насильства щодо жінок, його при-
чин і наслідків пані Радхіка Кумарасвамі, призначена Комісією з прав
людини в 1994 році, також вивчила усі види традиційної практики, про
які говориться в цьому викладі фактів, а також іншу практику, включа-
ючи перевірку на невинність, накладання пов’язок на ступні ніг, убивство
новонароджених дівчаток і убивство через придане – усе це є зазіханням
на гідність жінок. У своїй попередній доповіді Спеціальний доповідач від-
значила, що «бездумне наслідування таких практик і бездіяльність дер-
жави щодо цих звичаїв і традицій зробили можливим широке поширення
насильства, спрямованого проти жінок. Держави приймають нові закони
і законодавчі акти, що стосуються розвитку сучасної економіки і розро-
бки передових технологій, а також інших видів практик, що відповіда-
ють потребам сучасної демократії, однак виникає враження, що в галузі
прав жінок зміни відбуваються повільно». (E/CN.4/1995/42, пункт 67)
Небезпечні види традиційної практики висвітлюються в цьому вик-
ладі фактів як окремі питання; однак усі вони свідчать про те
значення, яке суспільство надає жінкам і дівчаткам. Така практика
зберігається в умовах, коли жінки і дівчатка не мають рівного доступу до
освіти, матеріальних благ, охорони здоров’я і зайнятості.
У першій частині викладу фактів дається визначення й аналіз під-
ґрунтя небезпечної традиційної практики, її причин і наслідків для здоро-
в’я жінок і дівчаток. У другій частині міститься огляд дій, що
проводяться органами й установами Організації Об’єднаних Націй,
урядами і неурядовими організаціями. На закінчення говориться про
недоліки в здійсненні практичних заходів, намічених Організацією
Об’єднаних Націй, неурядовими і жіночими організаціями