Робоча група з безпідставного затримання

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.

З 1975 року Комісією ООН з прав людини був створений комплекс
механізмів, покликаних зміцнити міжнародний захист прав людини при
виникненні ситуацій, що можуть свідчити про існування постійної прак-
тики порушень прав людини. В основі цих процедур лежить резолюція
1235 (XLII) Комісії ООН з прав людини (вона складається зараз з 53 чле-
нів) від 6 червня 1967 року. Ці процедури можуть стосуватися країн зі схо-
жою практикою порушень чи обмеження конкретних прав (таких, як сво-
бода думок та їх вираження чи незалежність суддів і адвокатів) або особливо
серйозних форм порушення прав людини (насильницькі зникнення, кату-
вання, насильство щодо жінок тощо).
За допомогою цих процедур проводиться аналіз «теми» чи «ситуації»,
передбачених відповідним мандатом. Відповідно до існуючої практики
Голова Комісії призначає людину, що володіє особливими знаннями в га-
лузі, що розглядається (так званого «Спеціального доповідача»), чи групу
експертів («Робочу групу»), доручивши їм вивчити це питання і предста-
вити доповідь на наступній щорічній сесії Комісії. Мандат доповідачів з
окремих країн складає один рік, а мандат тематичних доповідачів і робо-
чих груп – три роки.
Спеціальні процедури необхідно відрізняти від так званих договірних
органів, правовою базою яких є договір про права людини ( конвенція чи
пакт) і члени яких обираються на нарадах держав-учасниць