Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України

В.А. Бадира, О.П. Букалов, А.П. Гель, М.В. романов, І.С. Яковець; За загальною редакцією Є.Ю. Захарова. Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2011. – 368 с.

Вступ
Сфера застосування кримінальних покарань завжди була і залишається однією з найбільш вразливих сфер у житті суспільства та державної політики. І це не дивно, оскільки основним змістом покарання є застосування примусу і, відповідно, правообмежень до особи. Саме у цій сфері діяльності ризик зловживань щодо особи, яка зазнала правообмежень, а отже позбавилася певної міри захисту, є дуже високим. На ці факти неодноразово звертали увагу представники різноманітних державних та громадських організацій як в Україні, так і з числа міжнародних недержавних інституцій.
В 2003 році в Україні був прийнятий новий Кримінально-виконавчий кодекс, який був покликаний врегулювати існуючи кримінально-виконавчі правовідносини. Крім того, нормативний акт повинен був надати правовідносинам нового імпульсу, оскільки фактичний стан справ у сфері діяльності з виконання і відбування
кримінальних покарань і взяті Україною на себе зобов’язання за чисельними міжнародними договорами вимагали цього.
Кодекс, а слідом за ним і ціла низка інших законів та підзаконних нормативних актів були прийняті.
На цей час, коли вже склалася певна правозастосовча практика та досвід регулювання і використання вказаних нормативних актів, можна з впевненістю констатувати – нові нормативно-правові акти в сфері виконання кримінальних покарань виявилися неефективними, суперечливими та такими, що не відповідають вимогам міжнародних стандартів поводження із засудженими і актам із запобігання катуванням і фактично не виконали сподівань, які покладалися
на них.
Отже, існує реальна потреба в виявленні проблемних моментів, їх формулюванні та докладанні зусиль щодо усунення тих нормативних та практичних інститутів, які роблять кримінально-виконавчі правовідносини середньовічним атавізмом і сферою де, нелюдське Проблеми забезпечення прав засуджених
поводження, катування, рабство та позбавлення осіб елементарних прав та гідності мають благодатне підґрунтя.
Визначення проблем у сфері виконання кримінальних покарань Кримінально-виконавчі та супроводжуючи їх правовідносини, які склалися за період дії нового кримінально-виконавчого законодавства, дозволяють виявити деякі проблемні моменти та поділити їх на:
– проблеми концептуального характеру та
– проблеми практичного (прикладного) характеру.
Перші стосуються принципових положень, які постулюють правове становище засуджених та осіб, які опинилися в місцях попереднього ув’язнення, правила презумпції невинності та аналогічні норми законодавства. Вони мають вирішальне значення для надання особі певного комплексу прав та визначення основних напрямків діяльності органів держави в сфері застосування покарань та інших обмежуючих заходів. Ці проблеми властиві всій вітчизняній системі покарань.
Друга група проблемних моментів виявилися, а точніше сформувалися в процесі виконання кримінальних покарань та застосу-
вання правообмежень. Ці інститути були створені завдяки тим недосконалостям, які містять норми кримінально-виконавчого права.
Зрозуміло, що наведений поділ проблем є умовним. Тому їх розгляд буде здійснений з додатковим поділом