№ 55 Михайло БУРОМЕНСЬКИЙ. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства.

Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства . У спеціальному випуску #55 інформаційно-аналітичного бюлетеня "Права людини" Харківської правозахисної групи надається опис процедур підготовки скарг до Європейського суду з прав людини і розгляду їх Судом. Автор - доктор юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

ЗМІСТ
1. УСТРІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
2. ЮРИСДИКЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
3. СУБ'ЄКТИ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
4. ПРОСТОРОВА ДІЯ ПРАВА, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ СУДОМ
5. ПРАВО, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ
5.1. ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ І ПРОТОКОЛІВ ДО НЕЇ
5.2. ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
6. ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА
7. ЗВЕРНЕННЯ ДО НЕПРАВОВИХ НОРМ ТА АКТІВ
8. ПОРЯДОК ПОДАННЯ СКАРГИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ФІЗИЧНИМИ ЧИ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ
8.1. ВИЧЕРПАННЯ ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ СВОГО ПРАВА
8.2. ПРАВИЛО ШЕСТИ МІСЯЦІВ
8.3. УМОВИ НЕПРИЙНЯТНОСТІ СКАРГИ
9. ДРУЖНЄ ВРЕГУЛЮВАННЯ
10. ВИНЕСЕННЯ СУДОМ РІШЕННЯ І ЙОГО ВИКОНАННЯ ПІДСУМОК

ВСТУП

Із набранням чинності 1 листопада 1998 року Протоколу №11 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі за текстом - Конвенція) виникли правові підстави для корінної реформи раніше передбаченого в ній міжнародного механізму захисту прав людини. Змінено відповідну компетенцію Комітету міністрів Ради Європи. Ліквідовано Європейську Комісію з прав людини (далі за текстом - Комісія), що виконувала раніше квазісудові функції [1]. Змінено регламент роботи Європейського суду з прав людини (далі за текстом - Суд). 3 листопада 1999 року новий Суд почав свою роботу.

З перших днів ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод до Європейського суду з прав людини із України пішов величезний потік заяв з надією на швидке і справедливе рішення. В деяких випадках до написання заяв виявилися залученими юристи чи адвокати. Часто заяви складали самі заявники, які не мали взагалі уявлення про право. Результат для більшості заявників виявився несподіваним: значну кількість заяв було відхилено з технічних причин (неповнота інформації, відмова надати документи, відсутність відомостей про законодавство, яке було застосоване і т.п.) або було визнано Комісією, а пізніше Судом неприйнятними. Україна не виявилася оригінальною і пішла тим же шляхом, який пройшли всі європейські держави в їхньому спілкуванні з Судом. Досить згадати, що в 1960 році, коли Європейський суд з прав людини тільки починав роботу, з перших 713 заяв було відхилено 710. І в наступні роки відсоток відхилених заяв залишається досить високим.

Причина ситуації, що склалася, полягає в нерозумінні чи недооцінці ролі і місця Європейського суду з прав людини. Суд - це не політичний орган, якими є багато з існуючих органів з захисту прав людини, а орган з вирішення переданих йому спорів на основі права. Саме з цим пов'язане особливе значення юридичних процедур, закріплених в Конвенції і в Регламенті Суду. Незнання таких процедур, як і їхнє зневажання, можуть суттєво утруднити звернення до Суду для захисту прав людини і основних свобод.

Дану статтю присвячено розгляду найбільш важливих процедур, пов'язаних зі зверненням до Європейського суду з прав людини, а також аналізу практики Суду, що склалася у зв'язку з цим. Суд не застосовує і не тлумачить національне право держав-учасниць Конвенції, і це повною мірою стосується застосування норм Конвенції в частині звернення до Суду. Однак заявник повинен знати про можливі колізії конвенційного права і національного законодавства, про прагнення органів держави застосовувати національне право, а також про безумовний примат конвенційного права. Тому в пропонованій праці приділено увагу тим положенням українського законодавства, які можуть створити перепони при зверненні до Суду.