Огляд результатів моніторингу якості весняного призову 2003 року.
Харківська обласна спілка солдатських матерів, продовжуючи моніторинг якості призову, направила в військові частини, де проходять строкову службу юнаки-харків'яни, 51 лист. Було повернуто 5 листів через помилково вказану адресу. Одержано відповідей - 22 листа, що складає 43,14% від всієї кількості. Командири військових частин надали дані згідно 516 осіб.
Тільки в 7 військових частинах командири цих частин не мають ніяких претензій до якості призову харків'ян. В 15 військових частинах, на жаль, є питання. А це 483 військовослужбовця, що становить 93,60 % від опитаних.
Під час весняного призову 2003 року до лав Збройних Сил України всього з Харківської області було направлено 2081 чоловік.
По даним командирів військових частин було комісовано в перші півроку 8 військовослужбовців, що становить 2,07 % від обстежених (483 осіб).
При цьому, всі 8 військовослужбовців були комісовані практично одразу, тільки-тільки під час прибуття до військової частини.
В усіх цих випадках це пряма провина медичних комісій РВК і ОВК. Складається враження, що цих хлопців ніякі лікарі і в очі не бачили.
Це припущення підтверджує і наявність кількості хворих в перший місяць - 86 осіб, що складає 17, 80 % від кількості опитуваних.
Тільки в одній військовій частині із 136 військовослужбовців виявилось 14 хворих, із них три (3) приховали свою хворобу; одного комісовано за станом здоров'я. Тобто, непридатними до служби в армії виявилося 11,3 % від всієї кількості призваних з Харкова в цю частину.
На думку командування однієї з військових частин "З весняного призову 2003 року кількість в повній мірі неготових до служби в армії молодих солдат складає 80 % (!) від загальної кількості призваних (за фізичними та психологічними показниками, станом здоров'я)". "Це свідчить про суттєві недоліки в роботі по психологічному та медичному відбору призовників у військових комісаріатах м. Харкова і Харківської області, недобросовісне відношення працівників військових комісаріатів до формування та комплектування команд, які не надають в повному обсязі необхідних документів та даних на призовників (про те, чи стояли вони на обліку в органах МВС, наркологічних диспансерах, психдиспансерах та ін.) представникам військової частини, що прибувають для отримання команд."
Командування другої військової частини (в якій із 20 прибулих до частини 3 визнаються повністю неготовими до проходження служби в ЗСУ) відмічає, що "Військкомат надав у частину 50 % юнаків, які мають освіту не більше 9 класів та не мають цивільної спеціальності".
Насторожує наявність юнаків, які приховали хворобу. Бажання служити в Збройних Силах України - це, безумовно, викликає повагу. Але, коли юнак, не встигши прийняти присягу, потрапляє до шпиталю з хронічним захворюванням, це наводить на роздуми. Адже, згідно Наказу №2 від 4. 01.94 р., ст.90, 91 всім призовникам проводиться медичне обстеження, яке повинно виявити будь-які відхилення стану здоров'я. Як можна "приховати", тим більш хронічну, хворобу? На наш погляд, таке явище може статися, тільки, якщо лікар зовсім не знайомився з медичними картками юнака, не оглядав його. Тоді навіщо існує призовна медична комісія?
Ми не вперше ставимо питання про якість роботи медичних призовних комісій. Також не вперше наводимо думку, що лікування солдатів у шпиталях значно дорожче, ніж обстеження та лікування в цивільних медичних закладах. Але складається враження, що таке становище всіх влаштовує. Хворі юнаки ідуть в армію, армія витрачає великі гроші на лікування військовослужбовців замість того, щоб займатись військовою підготовкою солдатів. Хіба не для цього юнаків призивають в Збройні Сили?