MENU
FB TW YOUTUBE RSS

Звіт Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України” по моніторингу дотримання прав людини в Одеський області в 2005р.

1. Вступ

Протягом 2005 року Одеська обласна організація Всеукраїнської громадської організації Комітету виборців України провела моніторинг дотримання прав людини і громадянина в Одеській області й місті Одеса. Моніторинг здійснювався в рамках програми "Демократичні моніторинги" за фінансовою підтримкою Фундації сприяння демократії при Посольстві Сполучених Штатів Америки в Україні. Спостереження проводилося за наступною методикою:

    • моніторинг публікацій в ЗМІ

    • моніторинг заяв до приймальні Комітету виборців

    • анкетування працівників ЗМІ та представників політичних партій

    • напрям офіційних запитів до органів державної влади і місцевого самоврядування

За наслідками спостереження Одеська обласна організація Комітету виборців КОНСТАТУЄ:

А) В порівнянні із 2004 роком в області спостерігається поліпшення ситуації із дотриманням політичних прав громадян України;

Б) Тим часом, відзначені випадки переслідування та дискримінації по політичній ознаці. Масового характеру ця практика не прийняла, хоча й викликала певний резонанс в мас-медіа і серед політичних партій.

В) Фіксується деяке погіршення соціально-економічного положення населення області, викликане не тільки загальною зміною ситуації в народному господарстві, але і правовим нігілізмом представників влади і місцевого самоврядування.

Г) Зростання числа порушень прав людини і громадянина відзначено напередодні і на першому етапі виборчої кампанії, що стартувала 26 листопаду 2005 року.

Д) Наймасовішими були порушення права на працю, на оплату праці, на інформацію і вільний доступ до останньої, на захист від дискримінації, на захист від тортур та жорстокого поводження, на справедливе судочинство, на захист від дискримінації, на достатній рівень життя, свободи совісті, мирних зборів, прав і свобод дітей.

Е) Частіше за все право громадян порушували співробітники комунальних служб й органів правопорядку, суди.

Ж) Органи внутрішніх справ, прокуратури, установи охорони здоров'я і суди також є самими закритими для моніторингу.

З) Після виборів Президента істотних змін у позитивну сторону України у сфері дотримання прав людини не відзначено.

Все це дозволяє зробити висновок про недостатню увагу органів виконавчої влади і місцевого самоврядування до проблеми дотримання прав людини і громадянина в області.

У зв'язку з цим, Одеська обласна організація Комітету виборців України РЕКОМЕНДУЄ:

А) Органам влади і місцевого самоврядування в цілому: посилити контроль над діями своїх співробітників, провести додатковий інструктаж про необхідність дотримання основоположних прав людини і громадянина, застосовувати до порушників жорсткі санкції, аж до звільнення з посади, залучення до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності.

Б) Правоохоронним органам: розробити комплекс заходів для профілактики і припинення випадків систематичного ігнорування прав людини і громадянина в області, особливо права на захист від тортур і жорстокого обігу, права на життя, права на захист від дискримінації.

В) Органам й службам у справах дітей, сім'ї та молоді, народної освіти: надати особливу увагу практиці ігнорування прав дитини, що продовжується в дитячих будинках і школах-інтернатах, провести роз'яснювальну роботу серед персоналу, застосувати санкції до порушників.

Г) Комунальним службам: вжити заходів для усунення правового нігілізму своїх співробітників, провести серед них роз'яснювальну роботу і застосовувати санкції до порушників законодавства.

Д) Засобам масової інформації: частіше реагувати на випадки порушення прав людини і громадянина, інформувати громадян відносно існуючого положення в цій сфері, пропагувати дотримання норм чинного законодавства.

Е) Громадянам: активніше захищати власні права, у тому числі й в судовому порядку.

2. Право на працю

Право на працю є одним з основоположних соціально-економічних прав людини. Проте, в 2005-у році воно було одним з числа таких, що більш за все порушуються в області. На жаль, об'єктивний (тобто, такий, що залежить від ринкової кон'юнктури) характер порушення цього права перешкоджає його повноцінному моніторингу на рівні громадської організації. Тому, ми вимушені користуватися офіційними даними.

Так, за станом на листопад 2005 року, в області налічувалося до 80 тисяч безробітних, причому більшість з них раніше працювала у сфері сільського господарства. На думку експертів, відомості ці не відповідають реальному стану речей, бо не враховують неповної або тимчасової зайнятості, а також зайнятості неофіційної.

Крім того, КВУ констатує, що не всі керівники підприємств повною мірою реалізують принцип рівності громадян України перед Законом. Так, при влаштуванні на роботу мало не нормою вважається дискримінація за майновою, освітньою, віковою або статевою ознакою. На ряд посад не можуть претендувати жінки старше 30, подекуди пред'являються надмірні вимоги до зовнішності кандидата. Найбільш резонансними в цьому аспекті є випадки здирства грошових коштів.

Так, 18.11.2005 року в газеті "Время Ч" була опублікована інформація про корупційне діяння одного з керівників Одеської служби ветеринарного контролю на кордоні й транспорті. В публікації, зокрема, вказувалося, що громадянин Д., у вересні цього року звернувся в Одеську службу ветеринарного контролю на кордоні й в транспорті з метою працевлаштування. У відділі кадрів йому сказали, що кадрові питання вирішує урядовець Б. Д. попросив його про працевлаштування, але урядовець після тривалої дискусії запропонував "вирішити питання" шляхом внеску суми у $500. Б. також просив підготувати ще двох-трьох молодих фахівців, які згодні таким шляхом працевлаштуватися.

Не рідкими були, на жаль, й факти незаконного звільнення з місця роботи.

Так, в газеті "Правое дело" в серпні 2005 року була опублікована стаття "Бригади будівників: робітники або раби?", де було розказано про незаконне звільнення групи будівників (працюючих, природно, "за усною домовленістю") невідомими працедавцями. Таких випадків десятки.

Зафіксовані факти грубого порушення працедавцями Кодексу законів про працю.

В приймальню Одеської обласної організації КВУ звернувся громадянин Б., який повідомив, що 26.09.2005 р. директор одного з підприємств м. Одеси приватної форми власності, після виходу працівника з передбаченої трудовим законодавством відпустки за станом здоров’я, відмовився виплатити лікарняні й через кілька днів звільнив його нібито за прогули. Мало того, при цьому керівником підприємства були нанесені працівнику легкі тілесні пошкодження. В процесі фізичної дії директор відібрав у працівника паспорт і, нецензурно виражаючись, порвав його.

3. Право на оплату праці

Ще одним правом, яке порушується працедавцями, є право на оплату праці.

За інформацією, що була надана управлінням праці і соціального захисту облдержадміністрації, до 40% працюючого населення області одержує зарплату менше прожиткового мінімуму. Лідирують в цьому плані сільськогосподарські підприємства. Крім того, постійно зростає заборгованість по заробітній платні. В серпні область вийшла по цьому показнику на перше місце в Україні. У липні представники обласної державної адміністрації назвали головних порушників: "Чоразморшлях", "Біопром", ЗАТ "Шторм". В цілому, заборгованість по заробітній платні мають до 200 економічно активних підприємств області.

4. Право на звернення до органів влади й місцевого самоврядування

Це право – один з найважливіших інструментів громадянського суспільства, який необхідний для забезпечення ефективної роботи державного апарату. Проте, й тут ситуацію не можна визнати задовільною. Порушення права на звернення до органів влади носить систематичний характер. Особливо багато скарг на роботу органів внутрішніх справ.

Так, в суспільну приймальну КВУ звернулася громадянка Є., яка поскаржилася на бездіяльність одного з дільничих інспекторів Приморського РВ УМВС України в Одеській області. За її словами, вона подала заяву про існування незаконної господарської споруди перед власними вікнами. Не дочекавшися у встановлений Законом термін мотивованої відповіді, заявниця пішла на прийом до “міліцейського урядовця”, який тут же, не виходячи з кабінету, виписав довідку-відповідь без дати, реєстраційного номера і підпису, в якому вказувалося, що матеріали перевірені і ознак кримінального правопорушення не знайдено. Окрім явного порушення конституційного права громадянки Є. в даному прикладі присутні й ознаки порушення Законів України "Про звернення громадян" й "Про міліцію".

Порушниками права на звернення в поточному році були й співробітники органів місцевого самоврядування, особливо комунальних служб.

Так, в суспільну приймальну КВУ звернулася громадянка З. Заявниця, виступаючи від імені і за дорученням проживаючого разом з нею інваліда 1-й групи, що пересувається винятково на інвалідній колясці, неодноразово зверталася із заявами до місцевого ЖЕК, ДЄЗ "Жовтневий", Приморської районної адміністрації, відділ по роботі із інвалідами Одеської міськради. Предметом такого звернення було прохання усунути незаконну споруду, яка загородила вхід до квартири заявниці до такого ступеня, що інвалідною коляскою проїхати абсолютно неможливо. Внаслідок цього, інвалід 1 групи з 2000 року не має можливості виїхати з квартири. Дотепер ніякої адекватної реакції з боку всіх вищеназваних установ не поступало.

Неувага влади і комунальників до звернень громадян може привести до виникнення ситуацій, що загрожують життю людей.

Так, в одному з сюжетів ТРК "Круг" прозвучала інформація про важкий стан житлового будинку по вулиці Ковалєвського м. Одеси. Мешканці неодноразово зверталися до різних інстанцій, у тому числі в ДЄЗ "Жовтневий", проте, в плани відселення на 2005 рік вони включені не були. Положення змінилося до кращого тільки після обвалення даху в одній з прибудов приміщення. До речі, в даному випадку працівниками комунальних служб було поставлено під сумнів основне право людини – на життя; є наявними й ознаки кримінального злочину ("злочинна халатність, що могла привести до людських жертв").

Дуже часто порушення подібного роду провокують людей на організацію акцій громадянської непокори.

5. Право на відпочинок

На жаль, ситуацію із дотриманням цього права відстежити практично неможливо, що пов'язане з переважно тіньовою зайнятістю більшості населення регіону. Тим часом, цілком очевидно, що право на відпочинок регулярно порушується в сферах торгівлі (на ринках) й обслуговування.

Крім того, конституційне право на відпочинок порушується і непрямо, – зокрема, комерційними структурами, які, фактично, приватизували прибережну смугу міста Одеса. Втім, законність/незаконність численних фактів відчуження курортної зони ще вимагає підтвердження.

6. Право на охорону здоров'я

Це право, будучи соціально-економічним, також не піддається детальному моніторингу, хоча загальні тенденції все ж таки очевидні. Так, Одеська область продовжує займати лідируючі позиції по числу ВІЛ-інфікованих (понад 16 тисяч тільки в Одесі!), хворих на туберкульоз, тут відзначено стрімке зростання числа заражених венеричними захворюваннями. Головною причиною такого стану речей слід, мабуть, визнати складну екологічну ситуацію в регіоні, хоча не варто скидати з рахунку і низьку якість медичного обслуговування.

Тим більше обурливими представляються випадки здирства грошових коштів з боку персоналу медичних установ. Так, поширеною є практика стягування оплати за медичний огляд зі студентів одеських ВНЗів, вчителів загальноосвітніх шкіл.

Так, в Одеську обласну організацію Комітету виборців України звернулося декілька студентів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, які розказали про існуючу декілька років практику стягування грошових коштів за видачу медичних довідок співробітниками міської поліклініки №12 (в якій проходять огляд співробітники і ті що вчаться у ВНЗі). Юридичний відділ Організації порахував, що в даному випадку вищезгаданими службовими й посадовими особами (як вдалося з'ясувати, вказівка про платний характер послуг виходила з боку головного лікаря поліклініки) було допущено порушення ст. 49 Конституції України. Крім того, в згаданому випадку присутні ознаки кримінального правопорушення, а саме ст. 370 Кримінального Кодексу України ("провокація хабара посадовою особою").

Чималий резонанс викликала і публікація інформації про можливу приватизацію протитуберкульозного санаторію "Аркадія" (ІА "Репортер", 8.11.2005). Зараз дане повідомлення перевіряється.

Серйозним порушенням права на охорону здоров'я (а також на особисте життя) слід визнати також існування в системі охорони здоров'я деяких “традиційних” процедур, зокрема, сповіщення лікарем місця роботи або навчання у разі реєстрації пацієнта із венеричним захворюванням.

Так, в Одеську обласну організацію КВУ звернувся громадянин Л., що повідомив про загрозу, що прозвучала на його адресу, з боку дерматовенеролога однієї з одеських поліклінік. Зазначений фахівець, за словами заявника, зажадав фінансової винагороди в обмін на збереження інкогніто пацієнта. Юридичний відділ Організації порахував, що в даному випадку заявник зіткнувся із грубим порушенням 32 ст. Конституції України ("незаконне втручання в особисте життя"). Мало того, у вчиненому працівником сфери охорони здоров'я вчинку присутні ознаки кримінального правопорушення, а саме ст. 132 та 370 Кримінального Кодексу України ("розголошення лікарської таємниці" й "провокація хабара посадовцем").

7. Право на інформацію. Право на доступ до інформації

Право вільного доступу до інформації є одним з найбільш порушуваних в нашій області. Органи влади, не допускаючи громадян до відомостей самого різного характеру – від особистої справи заявника до суспільно значущої інформації, - ставлять під загрозу не тільки існування громадянського суспільства, але і дотримання інших прав населення, зокрема, на соціальне забезпечення, на освіту, на працю.

Так, вельми поширеним явищем залишається ігнорування інформаційних запитів і заяв простих громадян і представників ЗМІ. Для фіксації даного правопорушення Одеська обласна організація Комітету виборців України розіслала запити практично всім органам державної влади і місцевого самоврядування.

Взагалі не відповіли у встановлені Законом терміни 19 установ (Южненська міська прокуратура, міське міста Одеси управління МВС, 6 райвідділів управління МВС України в Одеській області (Приморський, Маліновський, Київський м. Одеси; Котовський, Ізмаїльський, Бєлгород-Днестровській), Іллічівське і Южненське ГУВС, суди міст Котовськ і Ізмаїл, Приморського району м. Одеса, міське управління податковою адміністрацією, відділ у справах національностей облдержадміністрації, Котовська районна рада, Маліновська й Київська районні адміністрації міста Одеса, виконком Іллічівської районної ради.

Відмовили в наданні інформації 24 установи (обласні управління МВС, СБУ, статистики, обласна прокуратура, облуправління екології і природних ресурсів, охорона здоров'я, кваліфікаційна колегія судів, бюро судово-медичної експертизи, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, міськуправління МВС м. Одеса, Суворовський РВ УМВС, апеляційний суд, міська м. Одеса прокуратура, 3 районних і одна міська прокуратура в місті обласного значення, 6 місцевих судів (3 в районах м. Одеси, 3 в містах обласного значення), Ізмаїльська районна рада. Як бачимо, в основному відмовили в наданні інформації силові структури, правоохоронні органи. І якщо відповідь СБУ зрозуміти можна (як-не-як, специфіка служби), то реакцію МВС, судів і прокуратури адекватною назвати складно. У всіх цих структур запрошувалася несекретна статистична інформація, що стосується, наприклад, кількості кримінальних справ, заведених за фактом перевищення співробітниками органів МВС службових повноважень; або числа потерпілих в результаті незаконних дій службових і посадових осіб громадян, тобто, дані, що привертають значний суспільний інтерес. Тому, відмова в наданні інформації (а в нас є підстави підозрювати, що вона є закритою не тільки для Комітету виборців, але й для всіх зацікавлених громадян) може мати серйозні соціальні наслідки.

Найцікавішою виявилася реакція обласної прокуратури. Посадовець даної установи, мотивуючи відмову в задоволенні конституційного права активіста КВУ, заявив, що "прокуратура не є органом законодавчої, виконавчої або судової влади, а значить, не зобов'язана дотримуватися Закону України "Про інформацію". Іншими словами, виходячи з логіки урядовця, прокуратура – орган позаконституційний, бо стаття 6 Конституції України свідчить: "Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову".

Ще більш волаючим слід визнати приховування інформації про умови утримання в місцях позбавлення волі. Тут головним порушником є Департамент виконання покарань, що неодноразово відмовляє одеським правозахисникам у праві відвідування колоній і в'язниць.

Наш подив викликала відповідь Головного управління Держкомстату, яке вказало власний телефон (22-62-61), подзвонивши по якому кожний може ознайомитися з розцінками управління за надання статистичної інформації.

Правовий нігілізм працівників владних структур ще більш очевидний при розгляді наступного випадку.

12 серпня 2005 року активіст Комітету виборців України, проводячи моніторинг готовності партій до парламентських виборів 2006 року, на особистому прийомі звернувся з інформаційним запитом до секретаря Іллічівської міської ради Лідії Антонової. Урядовець в хамській манері відмовила громадянину в його конституційному праві (більш того, навіть не прийняла запит!), мотивуючи свою відмову тим, що дотримується виключно норм Закону "Про місцеве самоврядування".

Абсурдність твердження впадає в очі: частина 1 статті 2 того ж Закону свідчить: "Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, села, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України".

Обмеження права на інформацію торкається не тільки працівників ЗМІ: від існуючого стану речей страждають і прості громадяни України.

Так, в суспільну приймальню Одеської обласної організації КВУ звернувся громадянин Д., який заявив, що однією з дільниць (колишній ЖЕК) КП “ДЄЗ "Приморський" обмежені його конституційні права, а саме, право на інформацію, а також створені перешкоди для здійснення ним закріплених Конституцією обов'язків громадянина України, зокрема, загального військового обов’язку. За словами заявника, начальник дільниці відмовив йому в наданні довідки про склад родини, яку запросив Приморський районний військовий комісаріат, мотивуючи свою відмову тим, що за квартирою заявника наявний борг у розмірі 2000 грн. Проведене юридичним відділом Одеської обласної організації КВУ розглядання дозволив встановити, що безпосередньою причиною правопорушення є елементарна правова неосвіченість керівника ЖЕКу, що, як відомо, не може бути достатнім виправданням вини посадовця.

8. Право на політичні переконання. Свобода виразу поглядів

У порівнянні з минулим роком ситуація із дотриманням цього ключового політичного права, закріпленого ст. 34 Конституції України, дещо покращилася: в усякому разі, Організацією не було зафіксовано конкретних випадків грубого порушення даної норми.

Тим часом, серйозне оновлення кадрового складу органів державної влади і місцевого самоврядування (в деяких структурах "чищення" торкнулося ступенів ієрархії аж до посад керівників відділів управлінь), що мало місце на початку року, а також досить низький професійний рівень новопризначенців дозволяє зробити висновок про те, що основним мотивом кадрових перестановок була політична неблагонадійність звільнених. Крім того, порушенням духу закону слід визнати і квотний принцип розподілу посад в органах державної влади.

Одним з найбільш волаючих фактів переслідувань за політичною ознакою став арешт активістів "Братства" в місті Ізмаїл. Ось версія Інформаційного агентства "Репортер": "Співробітники правоохоронних органів звільнили з-під варти лідерів ізмаїльских міської й районної організацій партії "Братство", які підозрювалися у вбивстві мешканки міста і трьох її дочок. Про це агентству "Репортер" повідомив керівник Одеської міської організації партії "Братство" Юрій Прокопенко. Він відзначив, що активісти "Братства" обурені самим фактом затримання голови міської ізмаїльської парторганізації Івана Короневського і голови районної організації Артура Конькова за підозрою у здійсненні кривавого злочину на тому лише підставі, що один з родичів убитих раніше знаходився у лавах партії.

9. Право на свободу слова

Моніторингу дотримання даного права традиційно надається велика увага, особливо представниками міжнародних НДО. І це далеко не випадково, бо наявність/відсутність свободи слова є одним з найважливіших критеріїв класифікації політичного режиму як демократичного/недемократичного. Тим часом, вживання категорії "свобода слова" в морально-етичному контексті, а також як абсолютної категорії (яка може або бути присутньою, або ні) не можна визнати за доцільне: точного критерію наявності "свободи слова" в суспільних науках не існує. Отже, ми можемо говорити виключно про конкретні порушення (або тенденції) конкретної статті Конституції– 34-й.

Загальну ситуацію з дотриманням свободи слова в області слід визнати за цілком задовільну: нами не зафіксовано масової практики грубого тиску на представників ЗМІ, що зв'язаний з їхньою професійною діяльністю.

Втім, Організацією зареєстровано декілька одиничних фактів такого тиску.

Так, 13.09.2005 роки на "Інформаційному сайті Одеси" з'явилася інформація про напад на журналіста газети "Правое дело" Ларису Ільіну. За словами потерпілої, правопорушення було здійснено співробітниками служби безпеки фірми "Томатекс" при підготовці нею матеріалу про незаконну забудову одеського узбережжя .

Одеське обласне відділення Незалежної профспілки журналістів неодноразово звертало увагу на конфліктні ситуації, що виникли в районах області між головами районних адміністрацій і редакторами місцевих видань (переважно офіційних). Так, повідомлялося, що такі конфлікти мали місце у Великомихайловському і Беляєвському районах області.

Не дивлячись на дані факти, частіше за все в подібних ситуаціях йшла мова про суперечності фінансового або організаційного характеру.

Так, за останні місяці зафіксовано декілька випадків насильного припинення роботи ЗМІ:

1. Ситуація навкруги ТК "ТБ-крапка". 9.09.2005, після усунення директора Ігоря Яковльова (нині - голова міської організації партії "Третя сила") і призначення на цю посаду Н. Кустової телеканал якийсь час не працював, від нього відійшла частина колективу. В листопаді Ігор Яковльов спробував поновитися через суд.

2. Увечері 28 жовтня в Одесі було припинено віщання ТРК "ГЛАС". Програми телекомпанії одесити могли побачити лише в деяких кабельних телевізійних мережах, окрім телемереж "Чорне море" і „АРС". ТРК "ГЛАС", "ПЛЮС", "Страна совєтов", "ТЕТ" і деякі інші підконтрольні (через пакети акцій і лояльних акціонерів) відразу двом політичним суперникам – лідеру обласного НСНУ О. Козаченко і голові АМКУ О. Костусєву. Після відновлення в судовому порядку колишнього директора "ГЛАСу" Ігоря Горюхіна О. Козаченко спробував узяти канал під свій контроль. Зараз "Голос" вже працює, проте, конфлікт продовжується.

Щодо спроб тиску (кримінального або адміністративного) на ЗМІ слід згадати "перевірку" міліцією приміщення ТРК "АРТ" (1 серпня 2005 р.) і тимчасове припинення трансляції ТРК "ГЛАС" (28 жовтня). Більшість аналітиків схильна бачити в ситуації навкруги "АРТу" свідому провокацію самого телеканалу.

31.07.2005 р., в другій половині дня, у приміщення, що було займане телерадіокомпанією "АРТ", увійшло кілька десятків представників правоохоронних органів і наказали журналістам і співробітникам телерадіокомпанії покинути робочі місця. Свою вимогу вони мотивували дзвінком, який нібито мав місце, про загрозу вибуху. Безконтрольне перебування сторонніх людей в приміщеннях продовжувалося півтори години. За словами співробітників ТРК, пізніше з'ясувалося, що зникли запам'ятовуючі, пристрої (флеш-карти пам'яті й дискети з інформацією). Був також пошкоджений один з комп'ютерів, з якого спробували вилучити дані. Керував операцією "розмінування" телерадіокомпанії "АРТ" якийсь підполковник. Пізніше його прізвище вдалося з'ясувати – це був Микола Хмарський, керівник штабу Приморського РВ УМВС м. Одеси.

Широко поширеної слід визнати й незаконну практику перешкоджанню журналісту в його професійній діяльності. Найхарактернішими прикладами такої є:

    1. Обмеження допуску на заходи, організовані органами державної влади і місцевого самоврядування

      Так, 16.12.2005 роки, під час прес-конференції обласного прокурора Олександра Галкина, допуск журналістів здійснювався за "спеціальними списками", в які було внесене до десятка прізвищ. У результаті, на захід не потрапили представники Радіо "Свобода", інформаційного агентства "Репортер" та ін. мас-медіа. За спостереженнями Незалежної профспілки журналістів, замість працівників ЗМІ, що залишилися за дверима, в залі, де проводилася прес-конференція, були присутні співробітники прокуратури.

      Аналогічний випадок мав місце і в червні 2005 року, під час зустрічі Президента України Віктора Ющенко з своїм молдавським колегою Володимиром Вороніним.

      В прес-службі Одеської обласної державної адміністрації кореспонденту радіо "Свобода" в Одесі та іншим місцевим журналістам відмовили в можливості акредитуватися на зустріч президентів України і Молдови.

      Як повідомив "Інформаційний сайт Одеси", "в прес-центрі навіть не знали або тримали в жорсткій таємниці інформацію, в якому саме населеному пункті відбувається міждержавна зустріч на найвищому рівні".

      За словами заступника керівника прес-центру Одеської обласної держадміністрації Віктора Бріка, "це державний візит, який висвітлюватимуть декілька журналістів центральних київських видань".

    2. обмеження допуску працівників ЗМІ на об'єкти, що знаходяться в державній або муніципальній власності, а також порушення права на вуличну видео- або фотозйомку приватних підприємств.

Так, безперечним порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 34 Конституції України, а також ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) та ін. була практика дозволяючої реєстрації (акредитації) представників ЗМІ в Одеській міській раді, яка існувала в 2005 році.

Не менш резонансний випадок відбувся 28.12.2005 із співробітниками ТРК "Круг" і "ГЛАС" на Одеській кіностудії. Мабуть, у відповідь на розміщення в ефірі цих телекомпаній сюжетів про незаконну приватизацію Одеської кіностудії, журналісти "Круга" й "ГЛАСу" не були допущені презентацію для ЗМІ нинішнього стану об'єкту. І лише після втручання керівництва Одеської обласної організації Національної спілки кінематографістів України вільний доступ преси на територію кіностудії був забезпечений. На питання про причини зневаги чинного законодавства директор Одеської кіностудії Ольга Неверко заявила буквально наступне: "Ми запросили тільки "наші" мас-медіа, "Круг" до таких не відноситься". Іншими словами, пані Неверко було допущено найгрубіше порушення ст. 34 Конституції України.

10. Право на життя

На жаль, і це фундаментальне людське право в нашій області не завжди захищене. Підтвердженням тому – високий рівень смертності, пов'язаний з поганим медичним обслуговуванням і складною екологічною ситуацією. Проте, не всі випадки порушення права на життя можна списати на об'єктивні чинники (на зразок нещасних випадків або кримінальних злочинів). Комітетом виборців зафіксовані правопорушення, прямо пов'язані з дією/бездіяльністю посадовців органів виконавської влади, місцевого самоврядування або комерційних структур.

Так, 30 листопаду 2005 року в ЗМІ області з'явилися повідомлення про аварію, що відбулася 28.11 на лінії електропередач, в результаті якої була знеструмлена міська клінічна лікарня, у тому числі й приміщення дитячої реанімації. невчасна ліквідація причин аварії співробітниками ВАТа "Одесаобленерго" могла привести до загибелі немовлят (тобто, під загрозу було поставлено право на життя), що знаходяться в реанімації, чого, на щастя, не трапилося завдяки оперативним і злагодженим діям "Служби порятунку" МНС.

Крім того, ознаки порушення права на життя (тобто, кримінального злочину, передбаченого ст.ст. 127, 137, 151 Кримінального Кодексу України) можна углядіти в т.з. "Александровської справі" (напрямі неповнолітніх в психіатричні лікарні), про яку ми згадаємо нижче.

11. Право на захист від тортур і жорстокого обігу

Середньостатистичний громадянин звичайно розглядає право на захист від тортур і жорстокого поводження як щось виняткове, порушуване тільки криміналітетом або, в крайньому випадку, співробітниками правоохоронних органів. Тим часом, правопорушення такого типу, і це підтверджується висновками Одеської обласної організації КВУ, скоюються повсюдно.

Так, за офіційними даними Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в 2005 році до 1306 жителів області жорстоко поводилися з членами своїх родин. Крім того, в 10 випадках судом встановлені факти насильства над неповнолітніми. Звичайно, ця статистика не відображає реальну ситуацію, проте вона достатньо показова.

Відомі випадки і жорстокого поводження по відношенню до громадян, вчиненого працівниками органів внутрішніх справ.

Так, у вересні 2005 року співробітники Одеської обласної прокуратури встановили, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів за підозрою в здійсненні розбійних нападів і зберіганні наркотиків співробітники Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Одеській області затримали підозрюваного і супроводжуючих його трьох громадян.

удучи доставленими в Управління, затримані були піддні биттю з боку працівників МВС. Одному з них, з метою отримання визнання в зберіганні наркотиків, правоохоронці вилили на ноги кип'яток, внаслідок чого з обширними опіками обох ніг підозрюваний був доставлений в одну з міських лікарень. Решта затриманих з легкими тілесними пошкодженнями була розміщена в ізоляторі тимчасового утримання", - підкреслив співробітник прокуратури.

Пізніше троє затриманих були звільнено з ІТУ, а доставлений з лікарні затриманий визнав вину в здійсненні ряду тяжких злочинів, але відмовився визнати придбання і зберігання наркотичних речовин.

Представник обласної прокуратури підкреслив, що, за словами затриманого, наркотики були йому підкинуті співробітниками УБНОНа.

Співробітник прокуратури повідомив, що перевірка скарги встановила ряд грубих порушень з боку працівників МВС, зокрема, права на захист, оскільки затриманим не був наданий адвокат, а рідні і прокуратура не були сповіщені про затримання.

За матеріалами перевірки скарги заступник глави Одеської обласної прокуратури - виконуючий обов'язки прокурора Одеси Сергій Данілін - за встановленими фактами порушив кримінальну справу по ознаках ч. 3 ст. 364 (зловживання владою або службовим положенням співробітником правоохоронного органу) і ч. 2 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалося насильством, використовуванням зброї або хворобливими і ображаючими особисту гідність діями).

Не менший суспільний резонанс викликали і зафіксовані Одеською обласною організацією КВУ факти відправлення неповнолітніх в психіатричні лікарні Одеської області.

Так, в Одеську обласну організацію Міжнародного комітету із прав людини, Комітет виборців України, муніципальну ТРК "Круг" звернулося декілька неповнолітніх громадян України, які повідомили, що в дитячих притулках м. Одеси існує практика відправлення порушників внутрішньої дисципліни в обласну психіатричну лікарню в с. Олександрівка з подальшим вживанням до них психотропних лікарських засобів. Проведене ТРК "Круг" журналістське розслідування встановило істинність тверджень вищезгаданих громадян України. Проте сформована Одеською обласною державною адміністрацією комісія факту правопорушення не встановила, мабуть, з кон'юнктурних міркувань.

Особливо вражають цинічність і систематичний характер вказаних правопорушень. Наскільки вдалося з'ясувати співробітникам телекомпанії "Круг", практика незаконного утримання в психіатричних лікарнях існує достатньо давно – з радянських часів. Іншими словами, ми маємо справу з т.з. "каральною медициною", тобто однією з найзгубніших вад тоталітаризму.

12. Свобода пересування і вільного вибору місця мешкання. Право на громадянство

На жаль, і це право систематично порушується органами державної влади і місцевого самоврядування, хоча велика частина порушень, на наш погляд, виникає через неврегульованість чинного законодавства. Так, відсутність державної реєстрації сьогодні є перешкодою для здійснення громадянами конституційного права голосу, отримання соціальної допомоги, нормального працевлаштування. Ситуація із забезпеченням даного конституційного права вимагає негайного і найкардинальнішого втручання законодавця.

13. Право на справедливе правосуддя

Право на справедливе правосуддя, закріплене діючою Конституцією України як інструмент захисту громадянами соціальних, політичних, інших прав і свобод, є однією з найважливіших умов функціонування демократичної і правової держави. На жаль, в 2005 році в Одеській області не було зроблено ніяких реальних кроків для забезпечення його дотримання. Це стає очевидним при детальному аналізі повідомлень ЗМІ і офіційних заяв представників судової системи України.

За даними спеціальної Комісії Верховного Суду України, а також за нашою інформацією (громадська приймальня) в судах Одеської області масовим явищем залишається порушення процедури реєстрації позовних заяв і скарг, а саме – вони не реєструються як цивільні справи, не привласнюється номер, не заводиться картка. Крім того, обов'язково повинна бути наявною ухвала судді про ухвалення справи до розгляду. Часто не проводиться і досудова підготовка. Через відсутність карток неможливий дієвий контроль за станом справ. Маса випадків пов'язана з тяганиною при розгляді справ. Рекорд дістався справі, яка не вирішується з серпня 1989 року, тобто вже майже 16 років (суд Болградського району). Основна причина тяганини – величезна кількість перерв при розгляді справ. Статистика: 25 судових засідань з перервами по месяцу-півтора (Білгород-Дністровський), 30-40 перерв на тиждень-дві (Одеса). Причини тривалого розгляду справ не можна назвати поважними. Справи відкладаються і на прохання позивача або відповідача, і внаслідок нез'явлення прокурора, адвоката або свідків. В Приморському суді, наприклад, було зроблено 23 перерви в судовому засіданні, з них 11 – через нез'явлення... потерпілого.

Численні недоліки відзначені і в оформленні протоколів судових засідань. Наприклад, в Маліновському суді Одеси знайдена справа, в якій за рік розгляду є (за словами очевидця) наявними "всього 3 папірчики, і більше нічого немає". Суд міста Южний відзначився тим, що протоколи практично не оформляються: "одні записи про судові засідання". А в одному з районних судів області в справі самотньо лежав папірець із записом, винесеним в заголовок. В Приморському суді Одеси навіть звільнили секретаря, яка не написала протоколу.

Окремі претензії є й по взаємодії з виконавчою службою. Рішення судів можуть знаходитися на виконанні протягом трьох років. Але судді пізно здають справи після розгляду або взагалі направляють справи в архів, а через це кошти не поступають до бюджету. І не тільки. Наприклад, в Приморському суді не виконана справа по знищенню наркотиків.

Маса претензій до кваліфікаційної комісії. Дисциплінарним справам на суддів не привласнюється номер, деякі рішення підписані членами комісії, не присутніми при розгляді, і навпаки, ті, хто був присутній, чомусь не розписалися. Однієї з суддів, призначеної вперше, чомусь через місяць був привласнений "позачерговий" кваліфікаційний клас. А ще в одному рішенні кваліфікаційної комісії була знайдена наступна друкарська помилка: чомусь замість "дискваліфікувати" бути записано "призначити суддею Апеляційного суду".

В Білгород-Дністровському існує проблема конфлікту голів судів. І навіть дві судді вмудрилися винести ухвалу "заборонити проводити які-небудь дії по виконанню рішень Господарського суду". В тому ж райцентрі одна з суддів підняла свій стіл в кабінеті на 40 см вище за рівень підлоги, щоб, значить, відвідувач відразу відчував різницю в положеннях... Та зате в Комінтернівському суді взагалі немає залу засідань, і тому в кабінеті одного з суддів розміщується "клітка"... Для забезпечення можливості розгляду кримінальних справ у присутності підсудних. Крім того, в районах є, виявляється, ще судді, які не забезпечені житлом.

Грубим порушенням зазначеного права, а також права голосу і закріпленого Конституцією принципу виборності органів влади і місцевого самоврядування, тобто, суверенітету народу України, слід визнати і винесене 5 квітня 2005 року рішення Приморського суду р. Одеси про визнання недійсним встановленого Одеською міською територіальною виборчою комісією результату виборів міського голови і призначенні на цю посаду Едуарда Гурвіца. Тут було порушено відразу декілька норм і Закону "Про місцеве самоврядування", і Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, міських, сільських та селищних голів", а також Конституції України. В даній ситуації дії суду не можна виправдати навіть тезою про аналогію права або дух закону, як це було у випадку з революційним рішенням Верховного Суду України. Слід також відзначити, що соціальна небезпека діяння посилюється, якщо узяти до уваги той факт, що порушено було право участі в управлінні державними справами, обирати і бути вибраним не тільки громадянина Боделана Р.Б., але і цілої територіальної громади мільйонного міста. Крім того, був створений прецедент нелегітимної зміни керівництва муніципалітету, який, поза всяким сумнівом, буде використаний по закінченню виборчої кампанії 2006 року.

Одеською обласною організацією Комітету виборців зафіксовано і декілька окремих випадків порушення даного права громадян України, причому, що характерне, частіше за все вони торкалися неналежного виконання рішень судів або прямої відмови виконувати такі.

Так, в громадську приймальню організації звернувся громадянин Н., який заявив, що Київським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу про реєстрацію його як проживаючого на території, що знаходиться під юрисдикцією Таїровської селищної ради. Проте, голова виконавчого комітету даної ради категорично відмовляється виконувати рішення суду, мотивуючи свою відмову відсутністю належної ухвали сесії ради. Звернення Н. до прокуратури Київського району міста Одеси результатів не дало, не дивлячись на те, що в діянні голови Таїровської селради присутні всі ознаки кримінального правопорушення, а саме, ст. 382 Кримінального Кодексу України.

В громадську приймальню Комітету виборців звернулася громадянка Т., яка виразила стурбованість затягуванням Державною виконавчою службою питання стягнення з державних органів 15 тис. гривень за рішенням Приморського місцевого районного суду м. Одеси. Ніяких зрозумілих відповідей про причини такої ситуації від державних виконавців дотепер добитися не вдалося. Даний випадок також є яскравим прикладом порушення іншого громадянського права – на відшкодування збитку, понесеного унаслідок незаконних рішень, дії або бездіяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Інший подібний факт описав КВУ громадянин Б., який заявив про невиконання рішення Приморського районного суду в його справі проти української національної Фундації "Взаєморозуміння і примирення", що займається розпорядженням коштами, одержаними з Федерального бюджету ФРН в порядку компенсації жертвам нацизму. Одеське відділення фундації відмовило гр. Б. у його праві на отримання компенсації (додамо, цілком обгрунтовано), проте останній не згодився з цим рішенням і направив відповідний запит до Генеральної Прокуратури. Та передала справу на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси, який виніс ухвалу на користь Б. Між тим, голова Одеського облвідділення Фундації, не оскарживши рішення суду у встановленому Законом порядку, знову відмовив Б. в його вимозі.

Серйозний суспільний резонанс викликала відсутність 31 грудня на робочому місці посадовців ВАТ "Одесаобленерго", унаслідок чого співробітники другого відділу виконавчої служби Приморського району не змогли вручити підприємству ухвалу Приморського суду.

Є також скарги на незаконність того або іншого рішення суду.

Так, в громадську приймальню організації звернулася громадянка Б., що повідала наступну історію. Намагаючись виселити з комунальної квартири своїх сусідів-квартирантів, які займали житлоплощу абсолютно безпідставно (квартира державна, договір піднайму житлового приміщення укладений не був, в ЖЕК він не реєструвався), заявниця звернулася з позовом до Приморського районного суду м. Одеси. Після тривалого судового розгляду (близько року), в процесі якого або відповідачі не були присутні, або суддя хворів, суд відмовив заявниці як неналежному позивачу. Хоча Б.. є власницею своєї частини квартири, відповідачі крім всього не виконували житлові обов'язки громадян, завдали заявниці морального збитку і, з погляду чинного житлового законодавства, дійсно не мали права там проживати.

В процесі розгляду цивільної справи, заявниця неодноразово зверталася із заявами в ДЄЗ "Арнаутський", Приморську районну адміністрацію, щоб вони як власники приміщення вступили в процес як третя особа або якимсь іншим способом відреагували. Проте відповіддю були лише формальні відписки, які здійснені з порушенням законодавства про обіг громадян.

Дана ситуація є також порушенням права на звернення до органів влади і місцевого самоврядування

На жаль, не рідкістю залишається і навмисне ухилення судових органів від розгляду тих або інших справ, скарг і заяв громадян.

Так, в громадську приймальню Одеської обласної організації Комітету виборців України звернувся громадянин Р., який повідомив, що, будучи учасником судового процесу, він подав скаргу до Приморського місцевого районного суду м. Одеси, проте відповіді, передбаченої цивільним процесуальним законодавством України, так і не дочекався.

Деякими підприємствами і установами міста дотепер практикується позасудове стягнення штрафів з населення, що явно носить незаконний характер.

Зокрема, таке діяння регулярно проводиться співробітниками ВАТ "Одесаобленерго", причому, суми, що стягаються, досить великі.

Так, в суспільну приймальню Організації звернулася громадянка А., яка отримала від обленерго вимогу про оплату 22 тисяч гривень за несанкціоноване використовування (крадіжку - кримінальне правопорушення, між іншим) електроенергії. Тут, фактично, ми маємо справу з незаконним привласненням приватною організацією функцій державного органу (суда), що істотно обмежує закріплений Конституцією суверенітет держави.

14. Право на свободу і особисту недоторканність

Дотримання даного права тісно пов'язано з дотриманням інших, закріплених Конституцією і Законами України, прав і свобод громадян України. Тому опис тенденцій і конкретні приклади дотримання цієї норми – див. в п. 11 даного Звіту.

15. Право на житло

Дане право, відносячись до числа соціально-економічних, як і право на працю або відпочинок, гідний рівень життя, практично не піддається об'єктивному аналізу. Так, наприклад, порушенням права на житло можна визнати відсутність такого у цілої категорії громадян України, - так званих "бомжів". Непрямим порушенням, мабуть, є і різка невідповідність вартості житла середньому рівню доходів громадян України. Зокрема, тільки в Одесі офіційно зареєстровано 1300 молодих сімей, що стоять в черзі на поліпшення своїх житлових умов. Судячи з усього, істинне положення справ набагато гірше.

Так, в громадську приймальню Одеської обласної організації КВУ звернулася громадянка Н. Заявниця ось вже 7 років не має власного житла, після того, як незаконним шляхом її квартира була відчужена. Не дивлячись на це, органи державної влади і місцевого самоврядування до нинішнього часу не забезпечили потерпілої літньої людини власною житловою площею.

Комітет виборців України зафіксував також ряд випадків, які, окрім явного порушення права на житло, містять в собі ознаки кримінального або адміністративного правопорушення. Так, тільки в серпні 2005 року міські ЗМІ (ТРК "Круг", "Армянське радіо") розказали про руйнування двох житлових будинків в центрі Одеси (зокрема, по вулиці Ковалєвського), що відбулося унаслідок бездіяльності комунальних служб.

16. Свобода совісті

В ситуації з дотриманням свободи совісті і віросповідання в Одеській області в нинішньому році не спостерігалося позитивних змін на краще. Позитивним моментом слід рахувати формування консультаційно-координаційної ради при Одеському міському голові. Проте цей, поза всяким сумнівом, прогресивний орган з часом перетворився на справжній оплот войовничого клерикалізму, причому, що характерне, з католицько-протестантським відтінком. Почнемо з того, що абсолютну більшість місць в ньому (за об'єктивним критерієм – числом офіційно зареєстрованих релігійних організацій) займають представники протестантських общин. Достатньо мало православних, не кажучи вже про мусульман, іудеїв або прихильників нетрадиційних віровчень. Мало того, на першому ж засіданні ради прозвучала мова доктора філософських наук Анатолія Колодного, до того ж, члена аналогічної структури при Президентові України, в якій містилися заклики обмежити вплив Української Православної Церкви Московського Патріархату як "неукраїнської організації" (чим добився бойкоту подальших засідань членами УПЦ). Далі більше – на другому засіданні Рада фактично підтримала неконституційну ініціативу Президента і Міністерства освіті і науки про введення в школах учбового курсу "Етика віри" ("Християнська етика"), наполягаючи на тому, що християнська етика втілює в собі моральні устремління більшості світових релігій. На третьому – назвав діяльність засобів масової інформації "аморальною" і суперечить "Божому встановленню". Швидше за все, тут ми не маємо справи зі свідомим порушенням Конституції і Кримінального Кодексу – йдеться про банальне незнання чинного законодавства і презирство до громадянського обов'язку і нерозуміння суспільної місії релігійних організацій.

Приклади саме свідомої зневаги до конституційно закріпленого права на свободу совісті в достатній кількості можна знайти в роботі правоохоронних органів. Однією з таких практик стало упереджене відношення співробітників МВС до поширеного в молодіжному середовищі навчання т.з. "сатаністів". Не будучи по суті своїй антиконституційною або соціально небезпечною доктриною, сатанізм став своєрідним страховищем для обивателя і обріс величезною кількістю марновірств. У результаті сатаністи, будучи нерідко самі порушниками громадського порядку, перетворилися на одну з постійних жертв свавілля правоохоронців.

Так, до активіста Одеської обласної організації звернувся громадянин Н., який заявив, що піддався незаконному затриманню з боку співробітників Приморського районного відділу Головного Управління внутрішніх справ в Одеській області. Причому, єдиною підставою для затримання була наявність у громадянина предметів, що відносяться до атрибутики сатанинського віровчення.

Іноді подібне упереджене відношення приводить навіть до фальсифікації кримінальних справ.

Так, 13 вересня 2005 року декільком представникам сатанинської організації міста Ізмаїла було пред'явлено звинувачення в здійсненні ними вбивства немолодої жінки та її дочки. Причому, єдиною підставою для затримання даних осіб була їх приналежність до певної релігійної конфесії (жертви ж, як виявилося, були вельми побожними християнами). Надалі з'ясувалося, що вбивцею була сусідка загиблих.

17. Право на пошану до честі і гідності

Приклади порушення даного права зустрічаються нами повсюдно, як в побуті, так при контактах з представниками органів влади. неповага, хамство, навіть прямі образи – звичайна практика в численних адміністраціях, комунальних структурах, правоохоронних органах. Причому, що цікаве, дуже часто правопорушення скоюються урядовцями, що займають самі верхні позиції в бюрократичної ієрархії.

Так, прямі образи на адресу тодішнього голови обласної ради Сергія Гриневецького і мера Одеси Руслана Боделана припустився що відвідав 15 лютого область державний секретар Олександр Зінченко. Ні голова, ні міський голова на той момент не були фігурантами яких-небудь кримінальних справ. Отже, заяви про злочинний характер їхніх діянь є ні чим іншим як порушенням фундаментального правового принципу – презумпції невинності, - тобто, наклепом. Не секрет, що аналогічна лінія поведінки неодноразово допускалася і іншими державними діячами, у тому числі й самим Президентом під час його візиту до Одеси. Якщо врахувати високе положення допускаючих подібні вислови осіб, то виникає відчуття, що образа честі і гідності зведена в Україні в ранг державної політики.

Образа підлеглих практикувалася і представниками органів місцевого самоврядування. Так, в серпні тодішній керівник одеського міського управління освіти Сергій Козицький на нараді директорів загальноосвітніх шкіл заявив буквально наступне: "Кожний директор тримається за право видавати атестати і кістками лягає, щоб залишитися ще хоч на рік директором, коли стоїть питання "кадрового омолодження"". При цьому в середніх учбових заклади пройшла не помічена широкою громадськістю хвиля кадрових перестановок, коли заміненими виявилися практично всі директори, що дискредитували себе під час виборів Президента України.

Тим часом, як показує спостереження, ще гірше положення з наданням адміністративних послуг громадянам України. Величезна кількість довідок і документів, які необхідно збирати для фіксації практично будь-якого цивільного стану, статусу, отримання соціальної допомоги або навіть для виконання громадянських обов'язків, наприклад, служби в Озброєних Силах, неповага з боку посадовців, багатогодинне перебування в чергах (особливо це характерно для відвідувачів фіскальних і реєстраційних органів – як відомо, програма "Єдине вікно" так і не реалізована до кінця), відсутність необхідної інформації вельми поширені в органах державної влади і місцевого самоврядування. Найбільш проблематичне положення справ у комунальних структурах (дільницях Дирекцій єдиного замовника – ЖЕК) і військкоматах.

Так, в громадську приймальню Одеської обласної організації Комітету виборців України звернувся громадянин В., який заявив, що в Приморському районному військовому комісаріаті м. Одеса Міністерства оборони він піддався неповажному відношенню, образам і знущанням з боку співробітників даної установи. Зокрема, медичний огляд, необхідний для оформлення відстрочення від служби в Збройних Силах України, відбувався в неопалювальному приміщенні (при цьому температура на вулиці складала порядка 7 градусів вище за нуль по Цельсію), при цьому, військовозобов’зяні протягом декількох годин були позбавлені одягу. Коли ж заявник, а також інші громадяни спробували виразити свої претензії, вони піддалися образам з боку персоналу і заступника військового комісара, керівника другого відділу майора Светлицького.

Аналогічні випадки зафіксовані і в судових структурах. Так, в серпні 2005 року в газеті "Правое дело" з'явилася публікація, присвячена відсутності туалетів в приміщеннях Київського і Приморського районних судів міста Одеси. За словами автора публікації, туалети в судових структурах призначені для працівників судів, прокуратури і міліції, прості ж громадяни вимушені шукати туалети в місті.

18. Право на захист від дискримінації

Не стало виключенням в цьому сумному списку і право на захист від дискримінації. На жаль, слід визнати, що Одеська область залишилася територією, де нерівність громадян по тій або іншій ознаці не тільки залишається явищем постійним, але й вельми рідко присікається державою, а часто і ініціюється компетентними структурами. Найбільш поширена дискримінація громадян за етнічною або релігійною ознакою.

Так, факти ігнорування конституційного принципу рівності громадян перед Законом зафіксовані в процесі роботи консультаційно-координаційної ради релігійних організацій при Одеському міському голові. Вже при формуванні вказаного органу не було забезпечено представництво всіх зареєстрованих в місті релігійних конфесій, що привело до явної переваги на користь протестантських общин. Мало того, вже згадувана мова професора Колоди і відвертий тиск з боку управління внутрішньої політики сталі причиною бойкоту засідань ради представниками найбільшої в регіоні релігійної організації – УПЦ.

Особливу в контексті впливу виборчої кампанії небезпеку представляють факти дискримінації за національно-етнічним принципом.

Так, 16.11.2005 роки в ЗМІ з'явилися повідомлення про проведені з відома Міністерства освіти і науки лекції серед педагогічного складу і учнів одеських шкіл. Лекції проводила громадянка Гавриленко С.М., називаюча себе "заслуженим лектором Міносвіти". Заявлена тема виступів – "Збереження українського національного і культурного надбання". Тим часом, за повідомленнями мас-медіа (підтверджених опитом свідків і магнітофонним записом виступу), в лекції містилися заклики очистити Україну від всього "москальского і жидівського", що є прямим порушенням ст. 37 Конституції України і може служити підставою для порушення кримінальної справи за ст. 161 Кримінального Кодексу України ("розпалювання національної, расової і т.ін. ворожнечі"). Особливої уваги в даній історії заслуговує реакція Одеського міського голови Едуарда Гурвіца – апарат мерії підготував наказ про звільнення начальника міського управління освіти Сергія Козицького.

Як бачимо, участь урядовців різного рангу в подібних провокаціях не рідкість. Ось схожий випадок.

10 грудня в Будинку офіцерів Південного оперативного командування Міністерства оборони України відбулося виїзне засідання Координаційної козацької ради при Президенту України. Серед інших тем, отамани обговорювали і тему об'єднання козацьких організацій. Так, з пропозицією розробити єдину структуру і табель про ранги виступив колишній ректор військово-козацького інституту ім. Великого Князя Святослава при Міжрегіональній Академії Управління Персоналом Віталій Каленяк. Цитуючи звернення свого керівника, скандально відомого ректора МАУП Георгія Щокина, громадянин Каленяк призвав до очищення лав української еліти від не-украинцев, звинувативши в нинішній соціально-політичній кризі "космополітів" з "помаранчової команди". Ці слова присутні зустріли бурхливими аплодисментами.

В даному випадку увагу на себе привертають наступні подробиці: офіційний статус організації (як-не-як консультативний орган при Президенті!) і місце проведення збору (Будинок офіцерів). Все це, без сумніву, збільшує соціальну небезпеку діяння громадянина Каленяка, проте, ніяких заходів по припиненню протиправної діяльності останнього і пов'язаних з ним Міжрегіональній Академії Управління, Консервативної партії України з боку компетентних структур не послідувало.

Не рідкістю в 2005 році були і випадки дискримінації громадян за політичною ознакою. Причому, що характерне, порушення цього конституційного права відбувалися в основному на початку і під кінець року. Мабуть, в першому випадку свою роль зіграла політична реструктуризація, що відбулася в області після "помаранчової революції", в другому ж – стартуюча виборча кампанія.

Так, негативним явищем слід визнати різкий відтік з державних структур і органів місцевого самоврядування області посадових і службових осіб, що належать до нових опозиційних політичних партій або підтримали на виборах 2004 року одного з кандидатів у Президенти України. Однією з причин такого відтоку став, очевидно, квотний принцип перерозподілу посад в адміністраціях. Як відомо, про його існування неодноразово заявляли як різні політичні сили (ПРП, Народний Союз "Наша Україна", СПУ, БЮТ), так і офіційні особи, зокрема, Голова Одеської обласної державної адміністрації Василь Цушко, Державний Секретар України Олександр Зінченко та ін. Формально він торкався тільки керівництва обласної й районних державних адміністрацій, проте, на ділі втілення принципу в життя призвело до тотальної зміни адміністративного апарату аж до рівня керівників відділів РДА. До речі, різка зміна партійності призначеними по квоті БЮТу головами райдержадміністрацій у вересні 2005-го цілком підтверджує наш висновок. На жаль, фактів саме "насильного" (тобто, із порушенням Кодексу законів про працю України) звільнення урядовців нами не зафіксовано, хоча самі пертурбації з партійним складом органів державної влади не можуть не викликати тривоги. На нашу думку, всі ці негативні тенденції пов'язані із надмірним політизуванням і партизацією державного апарату, що практикується вже давно (з кінця 90-х), і яке, у свою чергу, створює загрозу зрощення партійних і державних структур – одна з ознак тоталітаризму.

Втім, в кінці року подібних перестановок в середовищі органів виконавчої влади не спостерігалося. Інша справа – органи місцевого самоврядування. Показові в цьому плані зміни в партійному складі виконавчих структур Одеської міської ради. Протягом буквально одного-двох місяців (листопад-грудень) з них або були витиснені, або обміняли партквитки представники ПРП (Володимир Курінний, Ірина Яроцька, Микола Рубля, Володимир Дрямов, Сергій Козицький, Наталія Чайчук). Що характерне, урядовці, що змінили партійність, перейшли до "опозиційних помаранчових" партій – БЮТу або Партії патріотичних сил Олександра Зінченко.

З інших фактів порушень певний резонанс викликало сприяння, надане одним з урядовців обласного управління фізкультури і спорту, передвиборчому спортивному заходу, що проводився активістами Народної партії; затримання по "липовому звинуваченню" активістів "Братства" в Ізмаїлі і ін.

19. Право на власність і свобода підприємницької діяльності

Право на власність – одне з небагатьох, що були визнані нашою країною з розпадом Радянського Союзу (практично всі інші в тому або іншому вигляді були закріплені в Конституції УРСР 1978 року). Тому його дуже складно вичленувати серед інших соціально-економічних прав, а зафіксувати порушення – ще складніше. Власне кажучи, порушенням права на власність є навіть банальний злочин, передбачений ст. 185 Кримінального Кодексу України ("крадіжка"). Отже, логічним буде розглянути в даному звіті тільки дві категорії явищ: правопорушення, вчинені представниками органів влади; і здатність цієї самої влади захищати майнові права своїх громадян.

Що стосується першого, то слід зазначити, що особливих змін до кращого за останній рік в Одеській області з дотриманням майнових і економічних прав громадян не відбулося. Підприємці і власники всіх мастей, як і раніше, випробовують серйозний пресинг з боку держави, муніципальних структур, олігополічних утворень (корпорацій).

Так, відоме обурення представників малого і середнього бізнесу викликали заходи, зроблені виконавчими органами Одеської міської ради в липні-серпні по очищенню території міста від т.з. "незаконних малих архітектурних форм", тобто ларьків і кіосків. Звичайно, багато в чому дії муніципалітету були виправдані, проте, звертає на себе увагу факт порушення передбаченої законом процедури.

Інший випадок: 28.09.2005 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було запропоновано ліквідовувати своє майно власникам гаражів по вул. Маліновського у зв'язку з підготовлюваним там будівництвом, що викликало акцію протесту на найближчій сесії міськради.

Аналогічне правопорушення було вчинено по відношенню до підприємців Маліновського ринку міста Одеси, де спочатку ФПГ "Примор'я", а потім КП "Ринок Маліновській" встановили досить жорсткі умови оренди для працюючих на ринку бізнесменів.

В громадську приймальню Одеської обласної організації Комітету виборців України звернулася громадянка У. Згідно обігу заявниці, незаконно здійснивши споруду господарського приміщення на першому поверсі двоповерхового флігеля, розташованого по вул. Тирасполської, її сусід (крупний посадовець міської поради) створив проблеми користування парадним входом в квартиру заявниці, тим самим порушивши право власності заявника на квартиру і створив перешкоди в її користуванні.

Часто порушенням свободи підприємницької діяльності можна назвати продаж або оренду муніципального/державного майна без проведення необхідного тендеру.

Так, 13.09.2005 роки Арцизська районна рада затвердила продаж ринку районного значення підприємству "Укркоопспілку" без проведення тендеру. Тим самим, були порушені майнові і економічні права підприємців ринку.

Аналогічний випадок відбувся в Одесі, де практично непомітно для широкої громадськості було проведено акціонування Одеської кіностудії – найважливішого культурного надбання нації. Акціонування, що перетворило кіностудію в ЗАТ, проводила група невідомих інвесторів, що представляються якимсь паном Ткаченко. У результаті, державне підприємство було фактично приватизовано без тендеру або аукціону, з грубим порушенням норм Закону України "Про приватизацію". Персонал кіностудії був звільнений, потім, з утворенням нової юридичної особи, знов набраний на роботу. "За бортом" залишилися творчі працівники, члени Національної спілкував кінематографістів України.

20. Свобода мирних зборів

Свобода мирних зборів – одне з ключових політичних прав людини і громадянина, забезпечуюче нормальне функціонування громадянського суспільства і переважно мирний характер політичної боротьби. Воно закріплено як в основоположних міжнародних документах, на зразок Загальної Декларації прав людини, так і в Конституції України. Соціальна небезпека правопорушення, що полягає в обмеженні конституційного права громадян на свободу мирних зборів, багато разів зростає, коли порушення закріплюється в нормативному порядку – відповідними наказами, ухвалами або рішеннями органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. При цьому часто виникають парадоксальні ситуації, коли нова влада застосовує до своїх опонентів ті ж санкції, що ще недавно застосовувалися по відношенню до неї, тим самим, провокуючи падіння власного авторитета.

Подібний випадок зафіксований в Одесі, де дотепер діє рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.02.1999. №68 "Про встановлення місць для проведення зборів, мітингів і демонстрацій в м. Одесі", затверджене рішенням сесії Одеської міської ради від 10.03.1999 р. №123-III, яке обмежує перелік місць проведення мирних зборів Куликовим полем. Спираючись на цей явно неконституційний акт, юридичне управління міської ради регулярно забороняло проведення масових заходів політичним партіям і суспільним організаціям.

Наприклад, 24 серпня юридичне управління заборонило урочисте покладення квітів до пам'ятника Т.Г. Шевченко активу Партії "Реформи і порядок", 7 листопаду аналогічній санкції піддалася Прогресивно-соціалістична партія. І таких прикладів множина.

На щастя, далі за формальні заборони справа не дійшла: і партії, і мерія діють за принципом "італійського страйку", - одні забороняють, інші не виконують. Така ситуація вигідна всім, окрім команди нинішнього міського голови, яка бездіяльністю своєю ллє воду на млини опонентів.

Проблема була знята тільки 21.12.2005 роки рішенням виконкому, що відмінило горезвісний документ №68 від 20.02.1999.

Окрім нормативного обмеження свободи мирних зборів, Одеська обласна організація Комітету виборців України зафіксувала і випадки насильного розгону політичних акцій. Так, 1 грудня 2005 року невідомими був зірваний пікет Громадянської партії "ПОРА". За свідченням активістів партії, на їх адресу звучали загрози фізичної розправи.

21. Право на достатній рівень життя

Це право, мабуть, є самим порушуваним в області. Багато в чому об'єктивно – погіршення соціально-економічної ситуації в результаті кризи 1990-2000 років не могло не позначитися на рівні життя населення. Проте часто умови мешкання громадян стають нестерпними в результаті дій/бездіяльності влади або природних монополістів.

Головним порушником цього найважливішого із закріплених Конституцією прав в 2005 році слід визнати ВАТ "Одесаобленерго". Ось фрагмент з аналітичного сюжету, запущеного в ефір ТРК "Круг" 28.12.2005: " Перші затяжні "аварії" почалися влітку цього року, коли без світла залишалися цілі квартали міста. Тоді ж обурені громадяни почали освоювати нову для себе практику перекриття транспортних магістралей, а спостерігачі звернули увагу на "віяловий характер" відключень. Що характерне, об'єктом народної незадоволеності всякий раз ставали міські власті, абсолютно непричетні до аварій.

Не менш дивною (хоча цілком з'ясовної) виявилася і безпорадність бравих охоронців правопорядку, що просто відмовляються присікати явні порушення Закону, загрожуючі, до того ж, нормального життя величезного міста.

Відчуття причетності до грандіозної провокації посилилося, коли свою версію того, що відбувається, висловило керівництво місцевого енергетичного монополіста – ВАТ "Одесаобленерго". На думку останнього, причиною аварій стала комунальна власність на внутрішньобудинкові електромережі. Мовляв, у всьому винуваті ЖЕКи – саме вони не ремонтують проводку, тим самим, провокуючи відключення.

Надалі монополісту ставало все складніше пояснювати перманентні аварії, і була висунута нова версія, – причиною всього стала тотальна реконструкція електромереж, яку проводить компанія, виділяючи на це небачені суми. Свій внесок в розпалювання кризи нібито внесло і постійне зростання споживання електрики населенням і підприємствами, багатократно перевищуючий допустимі норми. Паралельно з посиленням інформаційної активності "Одесаобленерго" почало широкомасштабне настання на боржників і неплатників, загострюючи і без того напружену соціальну обстановку в місті.

Нова серія відключень стартувала вже осінню-зимою 2005 року. Цього разу атаці піддався центр Одеси, в якому проживає найбільш соціально активне населення. В грудні темні вулиці в районі Канатної були вже звичним видовищем, а знеструмлення обласної лікарні трохи не коштувало життя пацієнтам дитячої реанімації.

Результат не заставив себе чекати – 24 грудня ми стали свідками найграндіознішої неполітичної акції протесту останніх років. Обурені громадяни перекрили рух в районі Італійського бульвару, Куликового поля, Пантелеймонівської вулиці і навіть попрямували блокувати Пушкінську. Причина все та ж – багатодобове сидіння без світла".

Перші серйозні заходи по протидії монополісту, що зарвався, влади міста сталі робити в кінці року. Зокрема, на сесії міської поради, останньої в 2005 році, було ухвалено рішення звернутися в СБУ, Генеральну Прокуратуру і суди. 30 грудня Приморський районний суд міста Одеси виніс ухвалу: до розгляду справи по суті заборонити ВАТ "Одесабленерго" проводити несанкціоновані відключення електроенергії в Одеській області. 31 грудня дану ухвалу відмовилися прийняти в центральному офісі підприємства, проте, співробітники державної виконавчої служби зуміли розповсюдити документ по структурних підрозділах "Одесаобленерго" – РЕМам.

Іншим злісним порушником даного права громадян України був ВАТ "Інфоксводоканал". Так, протягом 2005 року Одеською обласною організацією Комітету виборців України було зафіксоване до сотні несанкціонованих відключень водопостачання у жителів міста Одеси. Нерідко відключення приводили до акцій громадянської непокори.

Не менше ніж "Одесаобленерго" і "Інфоксводоканал", в 2005 році право громадян на достатній рівень життя порушували різні комунальні структури. Найбільша кількість сигналів і скарг про даний клас правопорушень поступало з міста Одеси.

Так, в Одеську обласну організацію КВУ звернулася група громадян України - мешканців дома №113 по вул. Малої Арнаутської м. Одеси. Заявники повідомили, що проживають в абсолютно неприпустимих житлових умовах. Будинок ще з 1970 р. визнаний аварійним, деяких мешканців відселили, але більшість ось вже 35 років залишаються заручниками ситуації. Постійна вогкість спричинила виникнення у мешканців ряду різних небезпечних захворювань, у тому числі хронічних (астма, пневмонія і ін.) Тріщини в стінах, аварійний дах з кожним днем все більше загрожують здоров'ю і життю мешканців, багато хто з яких в похилому віці. Численні скарги і заяви в різні державні інстанції різних рівнів з проханнями відселити мешканців з аварійного будинку і забезпечити нормальні житлові умови залишаються без належної реакції і понині. Остання заява була на ім'я нового мера р. Одеси Э. Гурвіца - відповіді не послідувало, на особистий прийом до міського голові не пробитися.

Це один схожий випадок.

В громадську приймальню Одеської обласної організації КВУ звернувся ветеран Збройних Сил, пенсіонер і інвалід 1 гр., колишній армійський спортсмен Кравець Тарас Тимофійович (1928 г/р), який повідав, що він тривалий час разом з сім'єю проживає в неприпустимих житлових умовах: в зимовий час температура в 1-кімнатній квартирі не підіймається вище +9 градусів, доводиться спати одягненими, обігріватися пляшками з теплою водою. В квартирі, порушуючи всіх технічних і санітарних норм, відсутній душ, ванна, санвузол розміром 1 кв. метр. Питання поліпшення житла "розв'язується" з 1988 р. Заявник звертався в районну адміністрацію Центрального району м. Одеси в 1993 р. (відмовили навіть в постановці на квартирний облік, мотивуючи відсутністю будівництва житла). В 2001 р. після довгих і болісних ходінь по інстанціях, заявника нарешті поставили на квартирний облік. В 2004 р. Одеський міськвиконком, враховуючи неприпустимі житлові умови і хвороби, що загострилися у зв'язку з цим, виділив заявнику 3-кімнатну квартиру. Але після 4-х місяців (в перебігу яких заявник перебував в госпіталі на лікуванні), в наданні квартири було відмовлено з огляду на те, що заявник відмовився від поліпшення житлових умов. Проте заявник ні в письмовій, ні в усній формі з подібним обігом нікуди не поводився. Очевидно, 3-кімнатна квартира "пішла" від пенсіонера-інваліда до якого-небудь державного урядовця. Подальші поводження заявника з вказівками таких грубих порушень ні до чого визначеному не привели. Наприклад, тільки в Секретаріат Президента України заявник звертався 5 разів. Всі відповіді-відписки як брати-близнята: Ваша черга по квартирному обліку - №2889.

Нерідко подібні порушення конституційних прав громадян приводять до створення ситуацій, що загрожують їх життю і здоров'ю.

Так, знімальна група ТРК "Круг" стала свідком обвалення даху житлового будинку, який відбувся в будинку по вул. Ковалєвського. Власник квартири чудом залишився цілий. Причиною обвалення слід визнати аварійний стан приміщення. При цьому, ні співробітники ділянки ДЄЗа "Жовтневий", ні керівництво даного КП жодного разу не спромоглися звернути сові увагу на ситуацію по вулиці Ковалєвського. Мало того, в день обвалення ні начальника головного інженера, ні начальника ділянки на робочому місці не виявилося. В даній ситуації, окрім грубого порушення цілого ряду конституційних прав громадян можна углядіти ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 Кримінального Кодексу України.

22. Право на соціальне забезпечення

Дане право є результатом узятих на себе державою зобов'язань по заступництву над малозабезпеченими і соціально незахищеними верствами населення. Фактично, це одна з основних функцій державного механізму. Тим часом, воно порушується повсюдно. Відбувається це, як правило, унаслідок неефективного законодавства і правової необізнаності урядовців. Ось один з найяскравіших фактів.

В громадську приймальню Одеської обласної організації КВУ звернувся громадянин Ч. Будучи ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і інвалідом 1 групи (променева хвороба, ураження головного мозку), заявник до всього, відповідно до Висновку ЛКК одеського психоневрологічного диспансеру, не може проживати в комунальній квартирі або в ізольованій квартирі з іншими членами сім'ї. Не дивлячись на вищезгадане, заявник тривалий час проживає з сином і внуком в поганих житлових умовах на мізерній житловій площі. Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. (із змінами і доповненнями), Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок надання додаткової житлової площі особам, які унаслідок чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітьми-інвалідами, які потребують особливого нагляду і сім'ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до 1 категорії" від 31 грудня 1996 року, заявник повинен гарантовано позачергово забезпечиться житловою площею протягом року з дня подачі заяви. Заяву Ч. подав 10 років тому, але в розріз з чинним законодавством України ніяких поліпшень житлових умов не послідувало.

Із заявами про таке порушення свого законного права громадянин звертався до різноманітних державних установ різних рівнів (Міністерство юстиції України, Секретаріат Президента України, Одеську обласну державну адміністрацію, одеську міську раду). Відповідь (тобто чергова формальна бюрократична відписка) одна – чекайте.

Крім того, як інвалід 1 групи в результаті аварії на ЧАЕС заявник потребує постійного медичного відходу, лікуванні в стаціонарних спеціалізованих медичних установах, забезпеченні необхідними медикаментами. Така допомога надається державою через раз, та і то з бюрократичною тяганиною.

В даній ситуації можна угледіти також ознаки порушення права на достатній життєвий рівень, права на охорону здоров'я і права на звернення до органів влади і місцевого самоврядування .

Положення з соціальним забезпеченням ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ветеранів Афганської війни і ін. категорій громадян вимагає особливого розгляду державними структурами і ухвалення ними термінових заходів. Інакше, акції, подібні тій, що відбулася 4 листопаду, коли декілька сотень воїнів-інтернаціоналістів блокували приміщення Одеської обласний державній адміністрації, не пустивши на роботу самого губернатора Василя Цушка, повторюватимуться.

23. Торгівля людьми

На жаль, докладної статистики здійснення даного злочину нам невідомо: припинення торгівлі людьми знаходиться цілком у віданні Служби безпеки України. Проте з відкритих джерел відомо, що щонеділі з Одеси до Туреччини незаконно депортують до 30 осіб, 10% з яких є громадянами України.

За багаточисельними свідоцтвами, на т.зв. “крекінговому звалищі“, що належить СП “Обімет” (51% акцій – іспанський монополіст “Реметалл”), використовується рабський труд громадян без місця проживання.

24. Права іноземців, біженців і шукачів притулку

Ці категорії проживаючих на території області людей, фактично, позбавлені всіх цивільних прав, не дивлячись на те що такі гарантуються Конституцією і законами України. Відсутність необхідних документів, часто нелегальний статус перебування, упереджене відношення з боку представників органів влади, особливо працівників Міністерства внутрішніх справ, – головні причини обмеження прав іноземців і біженців. Мало того, багато хто з них регулярно піддається нападам з боку радикальних елементів, частіше всього, - так званих "скінхедів".

25. Права жінок

Одеською обласною організацією Комітету виборців України не зафіксовано скільки-небудь серйозного обмеження прав громадян України по статевій ознаці, дискримінації жінок.

26. Право на безпеку навколишнього середовища

Відстежити порушення даного права украй складно, бо екологічна ситуація багато в чому залежить від об'єктивних причин, наприклад, рівня розвитку економіки. Проте, нами зафіксований ряд випадків, коли безпека навколишнього середовища ставилася під загрозу унаслідок конкретних дій/бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств.

Так, відомо, що на даний момент в області знаходиться до 450 потенційно небезпечних в екологічному плані підприємств. Багато хто з них вже зараз наносить серйозну утрату навколишньому середовищу – наприклад, Одеський припортовий завод, Одеський морський транспортний порт, завод "Гермопласт", завод "Радон" і ін.

Одним з головних порушників законодавства про охорону навколишнього середовища експерти назвали нафтопереробний завод, що належить корпорації "Лукойл". Правозахисне і журналістське розслідування показало, що в катакомбах, розташованих під заводом, нагромадилася величезна кількість нафтопродуктів. Підземні "озера" або, як їх ще називають, лінзи, наповнені не водою, а "гримучою сумішшю" нафтопродуктів, які розповсюджуються на значні відстані. Забруднюючи грунт і грунтові води, вони загрожують екології регіону.

Багато хто з порушень цілком можна оперативно ліквідовувати, ухваливши відповідне рішення на сесії Одеської міської ради або відповідною районною адміністрацією. Зокрема, чималу стурбованість екологів викликає досі не регламентований проїзд автомобільного транспорту в курортній зоні міста Одеси.


   Рекомендувати цей матеріал  
X



 

забув пароль

реєстрація