Дискримінація щодо жінок: конвенція і комітет

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.

Рівноправність є найважливішою основою будь-якого демократич-
ного суспільства, що прагне до соціальної справедливості і поваги прав
людини. Практично у всіх суспільствах і сферах діяльності жінки піддають-
ся дискримінації як з юридичної, так і практичної точок зору. Така ситуа-
ція зумовлена і погіршується наявністю дискримінації в родині, у суспі-
льстві та на робочому місці. Хоча причини і наслідки цього можуть бути
різними в різних країнах, дискримінація щодо жінок є широко розповсюд-
женим явищем. Збереженню цього явища сприяє наявність устояних сте-
реотипів, а також традиційних культурних і релігійних звичаїв і уявлень,
які принижують роль жінок.
Завдяки зусиллям з висвітлення реального становища жінок у світі
були отримані статистичні дані про економічну і соціальну нерівність чо-
ловіків і жінок, які викликають тривогу. Серед незаможних переважну
більшість складають жінки, і частка жінок, які відносяться до числа сіль-
ської бідноти, з 1975 року збільшилася на 50%. Жінки складають найбі-
льше число неписьменних; у період 1970-1985 р.р. їхня кількість зросла з
543 до 597 мільйонів. В Азії й Африці жінки працюють на 13 годин на
тиждень більше, ніж чоловіки, і в більшості випадків їхня праця не опла-
чується. У світовому масштабі заробітна плата жінок, за виконання тієї
ж роботи, на 30-40% менша, ніж у чоловіків. Жінки займають 10-20%
управлінських і адміністративних посад в усьому світі і менше 20% ро-
бочих місць на виробництві. Серед глав держав жінки складають менше
5%. Якби в системі національних рахунків неоплачувана робота жінок у
домі та у сім’ї розглядалася в якості одного з видів виробничої діяльнос-
ті, то загальний обсяг виробництва збільшився б на 25-30%1.
Концепція рівності означає щось значно більше, ніж однакова пове-
дінка з усіма людьми. Однакове поводження стосовно людей, що знахо-
дяться в нерівному становищі, буде сприяти скоріше збереженню, ніж
викорінюванню несправедливості. Справжньої рівності можна домогтися
лише за допомогою зусиль, спрямованих на вивчення і виправлення тако-
го становища. Саме ця більш широка концепція рівності стала основним
принципом і кінцевою метою в боротьбі за визнання і забезпечення прав
людини жінок.
У 1979 році Генеральна Асамблея прийняла Конвенцію про ліквіда-
цію усіх форм дискримінації щодо жінок (див. додаток I). У цій Конвен-
ції викладаються в юридично імперативній формі, погоджені на міжна-
родному рівні, принципи про права жінок, що застосовні до всіх жінок
у всіх галузях. Основоположною правовою нормою Конвенції є заборона
усіх форм дискримінації щодо жінок. Здійснення цієї норми не може бути
забезпечено лише за допомогою прийняття нейтральних, з точки зору
статусу чоловіків і жінок, законів. Крім вимоги про те, щоб жінкам на-
давалися рівні, в порівнянні з чоловіками, права, у Конвенції пропону-
ється також уживання визначених заходів для забезпечення того, щоб
усюди жінки могли користуватися визнаними за ними правами.
У відповідності до статті 17 Конвенції був заснований Комітет з лік-
відації дискримінації щодо жінок. Цьому Комітету було доручено стежи-
ти за здійсненням положень Конвенції державами-учасницями.
Цей «Виклад фактів» містить дві основні частини. У частині I викла-
даються і пояснюються основні положення Конвенції. У частині II місти-
ться огляд структури і методів роботи Комітету. Нижче подаються деякі
вихідні відомості про Конвенцію