Система договорів Організації Об’єднаних Націй в області прав людини

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона висвітлює питання прав людини, які вивчаються або викли-кають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.

Ця публікація «Права людини: виклад фактів» дає можливість одер-
жати загальне уявлення про основні міжнародні договори в області прав
людини, а також роботу комітетів або «договірних органів», які спостері-
гають за здійсненням цих договорів державами-учасницями.
У сімох основних договорах про права людини встановлюються
міжнародні стандарти захисту й заохочення прав людини, до яких держа-
ви можуть приєднатися, ставши учасником кожного договору. Кожна
держава-учасниця зобов’язується вжити заходів із забезпечення того, щоб
всі жителі цієї держави могли користуватися правами, викладеними в до-
говорі. Договірний орган допомагає їм у цьому, здійснюючи спостереження
за виконанням договору й виносячи рекомендації про подальші дії. Хоча
кожний договір є окремим правовим документом, що держави можуть
прийняти або не прийняти, а кожний договірний орган являє собою комі-
тет експертів, не залежний від інших комітетів, у цій брошурі представ-
ляється «система договорів» Організації Об’єднаних Націй в області прав
людини. Те, у якій мірі договори й договірні органи можуть функціону-
вати разом як система, залежить від двох факторів: по-перше, держави
повинні прийняти всі основні міжнародні договори в області прав люди-
ни як систему й увести їхні положення в дію (загальна й дійсна ратифіка-
ція); і по-друге, договірні органи повинні координувати свою діяльність,
для того щоб виробити послідовний і системний підхід до спостереження
за здійсненням прав людини на національному рівні.
УВКПЛ опублікувало брошури «Права людини: виклад фактів»
безпосередньо по кожному із семи основних договорів, причому в кож-
ну із брошур включена інформація про відповідні договірні органи. Ті,
хто цікавиться яким-небудь конкретним договором або договірним ор-
ганом, повинен звернутися до цих публікацій, перерахованим на стор.
63. У цій брошурі «Права людини: виклад фактів» використовується біль-
ше загальний підхід, що передбачає огляд всіх договорів і договірних ор-
ганів з метою визначити, у якій мірі вони можуть функціонувати й функ-
ціонують разом у якості єдиної, цілісної й комплексної системи заохо-
чення й захисту прав людини.
У частині I представляються сім основних договорів в області прав
людини, що діють у цей час. Ці договори є результатом більш ніж півві-
кової безперервної роботи, що проводилася із часу прийняття без запере-
чень Загальної декларації прав людини Генеральною Асамблеєю Організа-
ції Об’єднаних Націй в 1948 році.
У частині II розповідається про роботу семи договірних органів з
прав людини, створених відповідно до положень зазначених договорів.
Ці договірні органи займаються спостереженням за здійсненням викладе-
них у договорах прав державами, які прийняли ці договори. Система до-
говірних органів є ключовим інститутом, у рамках якого держави повинні
вести на міжнародних форумах строгий, але конструктивний діалог про
стан справ в області здійснення прав людини на національному рівні. Всі
договірні органи розглядаються разом з приділенням особливої уваги за-
гальним елементам їхніх мандатів і методів роботи; про індивідуальні від-
мінності можна одержати подання, ознайомившись із відповідною конкрет-
ною брошурою «Права людини: виклад фактів».
Частина III присвячена проблемам, з якими зіштовхується система
договорів в області прав людини. У ній розглядаються зусилля, що вжива-
ються, для підвищення ефективності системи, зокрема шляхом упорядку-
вання процедур подання доповідей державами. Обговорюються також ті
наслідки, які буде мати для системи договорів новий підхід, пов’язаний з
приділенням особливої уваги створенню й підтримці національних систем
захисту.
Для надання допомоги читачам в ознайомленні з використовуваною
термінологією додається також глосарій спеціальних термінів, застосову-
ваних у зв’язку з договорами і їхніми договірними органами.
У Загальній декларації прав людини прямо говориться, що усі права
людини неподільні й взаємозалежні й що кожному праву варто надавати
однакового значення. Всі держави мають зобов’язання заохочувати пова-
гу до прав і свобод, викладених у Декларації, і вживати – як на націона-
льному, так і на міжнародному рівні – заходів щодо забезпечення їх зага-
льного й ефективного визнання й дотримання. Сімома договорами про
права людини утвориться всеосяжна правова основа, базуючись на якій
держави можуть за підтримкою договірних органів дотримувати своїх зо-
бов’язань із заохочення й захисту універсальних прав людини.