«Хроника текущих событий» (ХТС) «виходила в світ» у Москві у 1968-1983 роках (випуски 1-64). В ній беземоційно й об’єктивно наводиться інформація про порушення владою прав людини в різних республіках Радянського Союзу у хронологічній послідовності, міститься хроніка політичних таборів, яка писалася та передавалася на волю за дуже складних умов. На волі інформацію передавали ланцюжком, коли кожний знав лише того, хто надав інформацію, і того, кому треба її передати. Незважаючи на таку обережність, видавців періодично кидали за ґрати. В редакції всі факти перевірялися (наскільки це було можливо). Перший редактор - Наталя Горбаневська - заарештована у грудні 1969 року, її змінив Анатолій Якобсон (до 1972 року). З 1973 року оновлену редакцію очолив В. Чалідзе. У 1981 році 59-й випуск бул заарештований, але нова редакція продовжила випуск ХТС. До 1983 року було підготовлено 65 випусків, але останній ані в самвидав, ані за кордон не потрапив. Таким чином, загалом побачили світ 63 випуски (не враховуючи вилучений №59 та нерозповсюджений №65). Звичайно, в ХТС є помилки, проте вона залишається, на думку автора, одним з основних і найбільш об’єктивних джерел з історії дисидентського руху в СРСР. Левина доля інформації в ХТС припадає на Україну, але з цього джерела можна не тільки витягнути факти, що стосуються України, а й простежити історію та визначити роль українського дисидентства у загальносоюзному антитоталітарному русі.

«Хроника текущих событий» (ХТС) «виходила в світ» у Москві у 1968-1983 роках (випуски 1-64). В ній беземоційно й об’єктивно наводиться інформація про порушення владою прав людини в різних республіках Радянського Союзу у хронологічній послідовності, міститься хроніка політичних таборів, яка писалася та передавалася на волю за дуже складних умов. На волі інформацію передавали ланцюжком, коли кожний знав лише того, хто надав інформацію, і того, кому треба її передати. Незважаючи на таку обережність, видавців періодично кидали за ґрати. В редакції всі факти перевірялися (наскільки це було можливо). Перший редактор - Наталя Горбаневська - заарештована у грудні 1969 року, її змінив Анатолій Якобсон (до 1972 року). З 1973 року оновлену редакцію очолив В.Чалідзе. У 1981 році 59-й випуск бул заарештований, але нова редакція продовжила випуск ХТС. До 1983 року було підготовлено 65 випусків, але останній ані в самвидав, ані за кордон не потрапив. Таким чином, загалом побачили світ 63 випуски (не враховуючи вилучений №59 та нерозповсюджений №65). Звичайно, в ХТС є помилки, проте вона залишається, на думку автора, одним з основних і найбільш об’єктивних джерел з історії дисидентського руху в СРСР. Левина доля інформації в ХТС припадає на Україну, але з цього джерела можна не тільки витягнути факти, що стосуються України, а й простежити історію та визначити роль українського дисидентства у загальносоюзному антитоталітарному русі.

поширити інформацію

Подібні статті
01-05-2025
переглядів
227

Владар каменю: Вірші

Увазі читача пропонується перевидання першої книги видатного українського поета Івана Григоровича Сокульського (13.07.1940 — 22.06.1992).

29-01-2025
переглядів
260

Бібліографічний покажчик опублікованих праць Марка Георгійовича Соколянського

Соколянський Марк Георгійович — відомий український філолог. Народився у 1939 р. у Ленінграді (нині — Санкт-Петербург). У 1955 р. закінчив середню школу у м. Ярославлі (Росія) із золотою медаллю. У 1960 р. закінчив з відзнакою філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.

04-01-2025
переглядів
341

Комунікація за статтею 15 Римського Статуту до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду стосовно ймовірного злочину катування, вчиненого російськими військовими в Україні

Прокурор МКС оголосив про відкриття офіційного розслідування ситуації в Україні, яка охоплює будь-які минулі та теперішні звинувачення у воєнних злочинах, злочинах проти людяності чи геноциді, скоєних на будь-якій частині території України будь-якою особою

06-11-2024
переглядів
276

Ірраціональний конституціоналізм

На перший погляд, назва цього есею здається дещо викличною. Та насправді в ньому йдеться про цілком реалістичний підсумок тривалих спостережень, зіставлень різних інформаційних контекстів і практик.