Права Людини
онлайн-бібліотека
Харківська правозахисна група
Права людини і біженці
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес.
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.
ВСТУП
Глобальна проблема біженців і осіб, переміщених всередині країни, –
це одне з найскладніших питань, яке стоїть сьогодні перед світовим співто-
вариством. Воно є предметом активного обговорення в Організації Об’єд-
наних Націй, яка продовжує пошук більш ефективних засобів захисту цих
дуже вразливих груп населення та надання їм допомоги.
У той час, коли одні закликають до зміцнення співробітництва й ко-
ординації діяльності установ, які займаються наданням надзвичайної допо-
моги, інші вказують на прогалини в галузі міжнародної нормотворчості й
закликають до розробки нових норм. Однак усі згодні з тим, що ця про-
блема має багатосторонній і глобальний характер. Тому будь-який підхід
до її аналізу і будь-яке рішення повинні бути всеохоплюючими і врахову-
вати всі її аспекти: від причин масового виходу до розробки необхідних
заходів реагування в різних ситуаціях, що виникають у зв’язку з проблемою
біженців, – починаючи від подання надзвичайної допомоги і закінчуючи
заходами сприяння репатріації.
У триваючій дискусії ряд фактів не викликає сумнівів. Перший полягає
в тому, що, хоча деяким масовим переміщенням населення і можна запо-
бігти, жодне з них не буває добровільним. Ніхто не хоче і не прагне стати
біженцем. Бути біженцем – це не просто опинитися в чужій країні. Це озна-
чає жити у вигнанні і залежати від інших щодо забезпечення такими пред-
метами першої необхідності, як продовольство, одяг і житло.
Є широка інформація про кількість біженців у світі, є їх географічний
розподіл та причини їхньої втечі. Аналізуючи інформацію за останні п’ять
десятиліть, можна зробити висновок про те, що проблема біженців зазнала
за цей час суттєвих якісних і кількісних змін.
З моменту свого створення Організація Об’єднаних Націй прикладала
зусилля для захисту біженців у різних районах світу. У 1951 році, коли бу-
ло створено Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних На-
цій у справах біженців (УВКБ), його мандат поширювався приблизно на
1 млн. біженців. Сьогодні їх кількість виросла приблизно до 17,5 млн., ще
на 2,5 млн. біженців поширюється мандат Близькосхідного агентства Орга-
нізації Об’єднаних Націй для допомоги палестинським біженцям і органі-
зації робіт (БА-ПОР); крім того, нараховується 25 млн. осіб, переміщених
всередині країни.
У 1951 році більшість біженців були європейцями. Сьогодні біль-
шість складають біженці з Азії і Африки. На відміну від минулого нинішні
потоки біженців все частіше набувають форму масової втечі, а не вихід
окремих осіб. Зараз 80% біженців – це жінки й діти.
Причини масового виходу також стали різноманітнішими, сьогодні
серед них – стихійні лиха, екологічні катастрофи та крайнє зубожіння. В
результаті на багатьох нинішніх біженців не поширюється визначення, яке
міститься в Конвенції про статус біженців. Воно включає жертв переслі-
дувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до пев-
ної соціальної групи чи політичних переконань.
Система Організації Об’єднаних Націй дуже стурбована також збіль-
шенням в останні роки випадків масового переміщення населення всере-
дині країни. «Особи, переміщені всередині країни», – це особи, які зму-
шені залишити своє житло, але залишаються на території своєї країни1.
Оскільки ці особи залишаються в межах своїх власних країн, вони вияв-
ляються виключеними із нинішньої системи захисту біженців. Більшість
осіб, переміщених всередині країни, знаходяться в розвинених країнах, а їх
основна частина – це жінки й діти. У деяких країнах переміщені всереди-
ні країни особи складають понад 10% населення.
Становище біженців є класичним прикладом взаємозалежності міжна-
родного співтовариства. Він наочно показує, як проблеми однієї країни
можуть безпосереднім чином відбиватися на інших країнах. Становище
біженців – це також приклад взаємозалежності різних питань.
Існує очевидний взаємозв’язок між проблемою біженців і питанням
прав людини. Порушення прав людини є не тільки однією з головних при-
чин масового виходу, але й виключають можливість добровільної репат-
ріації до тих пір, поки вони не припиняться. Порушення прав меншин і
міжетнічні конфлікти все частіше стають причиною як масового виходу,
так і переміщення населення всередині країни.
Ще одним аспектом взаємозв’язку між цими двома питаннями є ігно-
рування мінімальних прав біженців і осіб, переміщених всередині країни.
Під час пошуку притулку все більша кількість осіб стикається з обме-
жувальними заходами, що позбавляє їх доступу до безпечних територій.
У деяких випадках особи, які шукають притулку, й біженці затримуються
або силоміць повертаються в ті райони, де їхнє життя, свобода і безпека
опиняються під загрозою. Деякі зазнають нападів озброєних угруповань або
призиваються у збройні сили, де їх примушують воювати в лавах тієї чи ін-
шої сторони в громадянських конфліктах. Особи, які шукають притулку,
і біженці є також жертвами брутального виявлення расизму.
Біженці мають права, які повинні дотримуватися і до того, як вони
звернуться з проханням про надання притулку, і під час розгляду їхніх про-
хань, і після їх задоволення. Повага до прав людини є необхідною умовою
як для запобігання нинішніх потоків біженців, так і для вирішення проблем,
пов’язаних із цим. За словами Верховного комісара Організації Об’єднаних
Націй у справах біженців Садако Огати, «ставлення до проблеми біженців
повинно стати перевіркою відданості урядів і народів справі захисту прав
людини».
Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об'єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації.
ВСТУП
Глобальна проблема біженців і осіб, переміщених всередині країни, –
це одне з найскладніших питань, яке стоїть сьогодні перед світовим співто-
вариством. Воно є предметом активного обговорення в Організації Об’єд-
наних Націй, яка продовжує пошук більш ефективних засобів захисту цих
дуже вразливих груп населення та надання їм допомоги.
У той час, коли одні закликають до зміцнення співробітництва й ко-
ординації діяльності установ, які займаються наданням надзвичайної допо-
моги, інші вказують на прогалини в галузі міжнародної нормотворчості й
закликають до розробки нових норм. Однак усі згодні з тим, що ця про-
блема має багатосторонній і глобальний характер. Тому будь-який підхід
до її аналізу і будь-яке рішення повинні бути всеохоплюючими і врахову-
вати всі її аспекти: від причин масового виходу до розробки необхідних
заходів реагування в різних ситуаціях, що виникають у зв’язку з проблемою
біженців, – починаючи від подання надзвичайної допомоги і закінчуючи
заходами сприяння репатріації.
У триваючій дискусії ряд фактів не викликає сумнівів. Перший полягає
в тому, що, хоча деяким масовим переміщенням населення і можна запо-
бігти, жодне з них не буває добровільним. Ніхто не хоче і не прагне стати
біженцем. Бути біженцем – це не просто опинитися в чужій країні. Це озна-
чає жити у вигнанні і залежати від інших щодо забезпечення такими пред-
метами першої необхідності, як продовольство, одяг і житло.
Є широка інформація про кількість біженців у світі, є їх географічний
розподіл та причини їхньої втечі. Аналізуючи інформацію за останні п’ять
десятиліть, можна зробити висновок про те, що проблема біженців зазнала
за цей час суттєвих якісних і кількісних змін.
З моменту свого створення Організація Об’єднаних Націй прикладала
зусилля для захисту біженців у різних районах світу. У 1951 році, коли бу-
ло створено Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних На-
цій у справах біженців (УВКБ), його мандат поширювався приблизно на
1 млн. біженців. Сьогодні їх кількість виросла приблизно до 17,5 млн., ще
на 2,5 млн. біженців поширюється мандат Близькосхідного агентства Орга-
нізації Об’єднаних Націй для допомоги палестинським біженцям і органі-
зації робіт (БА-ПОР); крім того, нараховується 25 млн. осіб, переміщених
всередині країни.
У 1951 році більшість біженців були європейцями. Сьогодні біль-
шість складають біженці з Азії і Африки. На відміну від минулого нинішні
потоки біженців все частіше набувають форму масової втечі, а не вихід
окремих осіб. Зараз 80% біженців – це жінки й діти.
Причини масового виходу також стали різноманітнішими, сьогодні
серед них – стихійні лиха, екологічні катастрофи та крайнє зубожіння. В
результаті на багатьох нинішніх біженців не поширюється визначення, яке
міститься в Конвенції про статус біженців. Воно включає жертв переслі-
дувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до пев-
ної соціальної групи чи політичних переконань.
Система Організації Об’єднаних Націй дуже стурбована також збіль-
шенням в останні роки випадків масового переміщення населення всере-
дині країни. «Особи, переміщені всередині країни», – це особи, які зму-
шені залишити своє житло, але залишаються на території своєї країни1.
Оскільки ці особи залишаються в межах своїх власних країн, вони вияв-
ляються виключеними із нинішньої системи захисту біженців. Більшість
осіб, переміщених всередині країни, знаходяться в розвинених країнах, а їх
основна частина – це жінки й діти. У деяких країнах переміщені всереди-
ні країни особи складають понад 10% населення.
Становище біженців є класичним прикладом взаємозалежності міжна-
родного співтовариства. Він наочно показує, як проблеми однієї країни
можуть безпосереднім чином відбиватися на інших країнах. Становище
біженців – це також приклад взаємозалежності різних питань.
Існує очевидний взаємозв’язок між проблемою біженців і питанням
прав людини. Порушення прав людини є не тільки однією з головних при-
чин масового виходу, але й виключають можливість добровільної репат-
ріації до тих пір, поки вони не припиняться. Порушення прав меншин і
міжетнічні конфлікти все частіше стають причиною як масового виходу,
так і переміщення населення всередині країни.
Ще одним аспектом взаємозв’язку між цими двома питаннями є ігно-
рування мінімальних прав біженців і осіб, переміщених всередині країни.
Під час пошуку притулку все більша кількість осіб стикається з обме-
жувальними заходами, що позбавляє їх доступу до безпечних територій.
У деяких випадках особи, які шукають притулку, й біженці затримуються
або силоміць повертаються в ті райони, де їхнє життя, свобода і безпека
опиняються під загрозою. Деякі зазнають нападів озброєних угруповань або
призиваються у збройні сили, де їх примушують воювати в лавах тієї чи ін-
шої сторони в громадянських конфліктах. Особи, які шукають притулку,
і біженці є також жертвами брутального виявлення расизму.
Біженці мають права, які повинні дотримуватися і до того, як вони
звернуться з проханням про надання притулку, і під час розгляду їхніх про-
хань, і після їх задоволення. Повага до прав людини є необхідною умовою
як для запобігання нинішніх потоків біженців, так і для вирішення проблем,
пов’язаних із цим. За словами Верховного комісара Організації Об’єднаних
Націй у справах біженців Садако Огати, «ставлення до проблеми біженців
повинно стати перевіркою відданості урядів і народів справі захисту прав
людини».
Завантажити файл (0.42 MB)
Рекомендувати цей матеріал