ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНОГО СЕМІНАРУ

Учасники семінару у своїх виступах звернули увагу на ту обставину, що військовослужбовці строко­вої служ­би, у яких виникає потреба в отриманні квалі­фіко­ваної юридичної допомоги, не в змозі її отри­мати по незалеж­них від них причинах, основними з яких є:

 — на юридичну службу Збройних Сил України не покладена задача по наданню правової допомоги цій категорії військовослужбовців,

 — відсутність у юристів, цивільних юридичних кон­сультацій (адвокатур), відповідних специфічних знань військового законодавства, нормативних актів Мініс­терс­тва оборони, які нерідко видаються тільки для служ­бового користування, що є перешкодою для дос­тупу до них ззовні, існування законних заборон в дос­тупі на зак­риті (режимні) об’єкти (військові частини) пред­ставників цивільного населення, в т.ч. і адвокатів,

— відсутність в деяких гарнізонах цивільних юри-дич­них консультацій (адвокатур) взагалі,

— обмеженість військовослужбовців строкової служ­би у пересуванні, із-за казарменого принципу про­ход­ження військової служби, відсутність коштів на оп­лату правової допомоги, яку надає адвокатура та інші висо­кокваліфіковані юристи.

Враховуючи це, а також те, що:

військовослужбовці строкової служби перебува­ють на повному державному забезпеченні,

існування військових прокуратур та військових су­дів, їхня не завжди справедлива діяльність, в резуль­таті якої касаційними та наглядовими інстанціями скасо­вано і змінено близько 2000 прийнятих ними рішень, відправ­лено на додаткове розслідування більше 2300 кримі­нальних справ, ставить нагальне питання про не­об­хід­ність створення структури, яка б стримувала упе­редже­ність цих відомств, виключала необ’єктивність при розг­ляді справ та запобігала прийняттю незакон­них рішень,

міжнародні документи вимагають такого підходу до порядку надання правової допомоги, який би урів­нова­жував кваліфікацію юристів як зі сторони обви­ну­вачення, так і зі сторони захисту. Зокрема в «Основних принци­пах, які стосуються ролі юристів» прийнятих 8 конгресом 00Н по попередженню злочин­ності та пово­дження з правопорушниками, який відбувся в 1990 році, визна­чено, шо кожна людина, яка не може опла­тити послуг юриста, має право на безоплатну до­помогу юриста, досвід і компетентність якого відповідає харак­теру пра­вопорушення,

 — покладення обов’язків по наданню правової до­помоги на юридичну службу Міністерства оборони не принесе позитивного результату, так як у більшості ви­падків саме її представники стоять на стороні команду­вання, яке і приймає не завжди законні рішення щодо військовослужбовців, що і заставляє останніх їх оскар­жувати,

учасники семінару одностайно прийшли до вис­новку про необхідність запровадження у Збройних Си­лах України інституту правового (юридичного) захисту військовослужбовців (військової адвокатури), на зразок тих, які уже ефективно діють в арміях США, Іспанії.

Сподіваємося, що результати семінару викличуть пев­ний інтерес і у Вас. На превеликий жаль, процеси та зміни, які зараз відбуваються в ході реформування вій­ська України, не завжди відображають турботу дер­жави щодо конкретного військовослужбовця та членів його сім’ї, а тільки свідчать про увагу до здійснення структур­них змін у війську, в цілому. В своїй більшості ці зміни зводяться до оптимізації організаційно-штатної струк­тури, зменшення чисельності особового складу і впли­вають на стан загальної безпеки держави, а не безпо­середньо на стан соціально-правового захисту військо­вослужбовців та членів їх сімей. Це викликає нарікання зі сторони військовослужбовців, які чекають від держави справедливої оцінки їхньої служби та до­по­моги у вирі­шенні проблем, пов’язаних з нею.

На наш погляд, держава повинна дати їм зрозу­міти, що вона опікується і конкретним солдатом, його рід­ними. Думається, що це можна зробити, запрова­дивши Службу правового (юридичного захисту) війсь­ковослуж­бовців (військову адвокатуру), яку було б до­цільним створити в структурі Генерального військового інспек­тора при Президентові України або при Кабінеті Мініст­рів України.

Основними завданнями цієї служби повинні стати: надання військовослужбовцям безоплатних консульта­цій і роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових до­відок щодо законодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення в їхніх інтересах представництва в суді, інших державних орга­нах, перед громадянами та юридичними особами, вико­нання обов’язків відповідно до Кримінально-про­цесуаль­ного та Цивільно-процесуального законодав­ства.

Розраховуємо на Вашу підтримку цієї пропозиції і готові до співпраці по її реалізації.

Організація солдатських матерів України уже має досвід та певні напрацювання щодо організації надання правової допомоги військовослужбовцям.

З повагою, Голова ОСМУ В.Артамонова