Звіт про результати моніторингу якості весняного призову 2000 року
Харківська Обласна Спілка Солдатських Матерів, Харківська робоча група Міжнародного Товариства Прав Людини та Харківська правозахисна група постійно ведуть моніторинг якості призову солдат строкової служби, що призвані з Харкова та Харківської області. При дослідженні призову 1999 року на анкети, що були надіслані у військові частини, ми отримали 22% відповідей. При дослідженні весняного призову 2000 року до військових частин, в які потрапили проходити службу харків’яни, було надіслано 77 листів. Отримано 35 відповідей, що становить 45,45% від загальної кількості звернень. Тільки з однієї військової частини ми отримали лист, в якому нас повідомили, що командир частини вважає ці дані службовою таємницею. Збільшення командирів військових частин, що відповіли на наші запитання, свідчить про те, що військові розуміють користь цього дослідження, а також про довіру, яку вони відчувають до громадських організацій. Вважаємо це одним із позитивних зрушень, що відбуваються в армії. Сподіваємося, що спільні зусилля зможуть привести й до більш вагомих результатів.
В тих військових частинах, про які ми маємо відомості, проходять службу 1014 молодих солдат весняного призову 2000 року, що становить близько 50,57 відсотків від загальної кількості призовників (20005 осіб).
Досліджено 1014 осіб | Кількість | |
З них: | абсолютні одиниці | % від загального числа досліджених |
1.Потрапили до госпіталю, або до МСЧ у місячний термін після прибуття до місця проходження службі. | 119 | 11,73 |
2.Мають хронічні хвороби, що загострились у перші дні перебування в армії. | 40 | 3,94 |
3.Мають відхилення норм поведінки, мали приводи в міліцію, вживали наркотики. | 16 | 1,58 |
4.Віднесені до групи ризику, бо мають високу схильність до суїциду. | 56 | 5,52 |
5.Призвані з порушенням норм законодавства (мають право на відстрочку за ст. 17 Закону „Про військовий обов’язок“. | 0 | 0 |
6.Приховали хронічну хворобу від медичної комісії, щоб потрапити в армію. | 25 | 2,46 |
7.Заявили про те, що не мають жодного бажання служити у збройних силах. | 5 | 0,49 |
9.Скільки було спроб утечі з військової частини. | 3 | 0.29 |
10.Чи були спроби самогубства, скільки. | 1 | 0.1 |
Командири 10-ти (28,57%) військових частин не мають претензій до якості призову.
До списків тих, що з перших днів перебування в армії виявилися неготовими до служби в повній мірі з 1014 осіб потрапили — 189 (деякі потрапили в 2 чи більше категорій), тобто 18,63%. Дослідження 1999 року дало результат 18.25%, тобто цифри того ж порядку. Дослідження 2000 року є більш репрезентативним, можливо, тому відсоток вище, ніж у попередньому дослідженні. Крім того, на нашу думку, відповіді ми отримуємо з кращих частин, де командири турбуються про своїх солдат і тому служити там легше. Так, ми отримали відповідь тільки з однієї частини, де було самогубство, тому дослідити цей аспект не маємо змоги.
Найбільший відсоток неякісного призову дають Московський РВК, Харківський РВК м. Харкова та Первомайський РВК Харківської області. Так рядовий Л-ко, що був призваний Харківським РВК потрапив до госпіталю з хворобою нирок, його звільнено з армії по захворюванню, не пов’язаному з проходженням військової служби, тобто призваний він був хворим. Узагалі, по нашим даним, із досліджуваних частин звільнено за перші 2 -3 місяці служби 8 осіб. І не можна вважати достовірними записи „захворювання пов’язане з проходженням військової служби“, тому що деякі військові медики, жаліючи хлопців, роблять такий запис. Усі ці хлопці не були достатньо обстежені, їх призвано хворими, а під час проходження служби їхні хвороби загострилися, і з армії деякі повернулися напівінвалідами.
Деякі листи неможливо читати без хвилювання. Так командир однієї з військових частин пише, що з 5 новобранців-харків’ян два звільнені з армії: рядовий Ч. (Змі-
євський РВК) із діагнозом — органічне ураження мозку, гідроцефалія, рядовий С. (Московський РВК) — із діагнозом міокардіосклероз, а рядовий К-в (Барвенков-
ський РВК) загинув у наслідок самогубства. За результатами посмертної експертизи „в период, предшествующий смерти, находился в психическом состоянии, предполагающем самоубийство (шизоидные черты характера — личность тормозного типа)“. Тобто, всі ці хлопці були призвані хворими.
З іншої частини пишуть: „.повідомляю, що призовники, які прибули з Харківської області (260 чоловік), пройшли медичне обстеження, що дало змогу констатувати недостатньо високий рівень фізичного стану та стану здоров’я військовослужбовців, призваних Харківським ОВК, а саме: військовослужбовець П. — звільнений за ст. 38 — ревматизм, ревматичні хвороби серця і т.п. — 1 стадія, військовослужбовець С. — звільнений за ст. 18 — розлади особистості, помірно виражені, із нестійкою компенсацією або компенсовані. Крім того, 27 чоловік мають суттєвий дефіцит ваги тіла — більше 15 кілограмів.“ Крім того, із цієї частини повідомляють, що 48 хлопців потрапили до госпіталю чи до МСЧ у перший місяць перебування в армії. Так, дефіцит ваги не є підгрунтям для відстрочки. Але чи доцільно набирати до лав Збройних сил дистрофіків? Є думка, що в армії ці хлопці зможуть поліпшити стан свого здоров’я. Ми з цим категорично не згодні: армія це не санаторій. Такі військовослужбовці не можуть нести військову службу. Можливо, для цих хлопців потрібна соціальна програма реабілітації, яка б давала змогу після проходження курсу реабілітації призвати до Збройних сил повноцінних солдат, спроможних виконувати бойові задачі.
Рядовий Віталій Л., призваний Первомайським РВК Харківської області, характеризується військовою частиною, в яку потрапив для проходження служби, таким чином: „Л. постійно висловлював скарги на стан свого здоров’я, а саме на проблеми із серцем та нічний енурез. Нас здивувало, що з Первомайського РВК були дані рекомендації про використання Л. на організаторських посадах. Л. було обстежено в частині і виявлено, що за „Прогнозом“ він має 4-у (незадовільну) групу НПС, великий рівень тривожності, емоційно-вольову нестійкість, екзальтовано-тривожний тип особистості. Л. було направлено до госпіталю, з якого він утік. Після того, як Л. повернувся в частину, його було госпіталізовано до обласної психіатричної лікарні, де йому було поставлено діагноз: емоційно-вольова нестійкість, тимчасовий розлад сечовиділення, енурез. За поданням лікарів Л. буде звільнено з лав ЗС України за станом здоров’я. Також здивував той факт, що Л. до призову мав приводи в міліцію і, навіть, судимість за крадіжку, але у військкоматі ніхто не звернув на це уваги.“. Ось скільки клопоту наробив Віталій своїм командирам, які завдяки працівникам призовної комісії, замість того, щоб займатися своїми прямими обов’язками, розшукували, а потім лікували в різних лікарнях хворого солдата, витрачали свій час і нерви, щоб виправити помилки призовної комісії.
Аналізуючи звернення призовників та їх батьків до громадських організацій, можна зробити висновок, що найчастіше призовники та їх батьки скаржаться на недостатне медичне обстеження. До наших організацій під час весняного призову 2000 року звернулося 18 осіб із скаргами на те, що медична комісія військкомату ігнорує їх заяви про наявність захворювання і не направляє їх на більш докладне обстеження. Після наших звернень, хлопці були додатково обстежені. З 18 призовників 16 отримали відстрочку, чи були признані обмежено здатними у мирний час. Тобто 88.9% скарг були обгрунтовані. І так відбувається з тими, хто наполегливо доводить, що хворий. А ті, що не наполягають на своїх захворюваннях із тих чи інших причин, вже й зовсім не можуть розраховувати на необхідне обстеження. І зовсім поганий стан у тих, хто вирішив приховати свої хвороби. А таких 2,46 відсотків. Вони потрапляють у військові частини і відчувають, що не можуть нести службу, хворіють, стають об’єктами знущань, тікають. Потрібно багато зусиль, щоб довести, що до армії вони потратили помилково.
На медичні комісії військкоматів покладені дуже важки й відповідальні обов’язки. Від їх ставлення до своєї роботи залежить і судьба молодої людини, і нормальна служба Збройних Сил. Відомо, що недостатньо здорові солдати, особливо зі психічними вадами, найчастіше стають об’єктами нестатутних відносин. Людина, якій довіряють зброю, повинна бути стовідсотково здоровою психічно. Тому, на нашу думку, час уже змінити ставлення лікарів призовних комісій до призовників. Не чекати, коли вони самі будуть заявляти про своє нездоров’я, а ретельно обстежувати тих, хто має завтра взяти в руки зброю. Надто дорого стають армії помилки медиків — морально й матеріально.
Лікарі, що працюють у медичних комісіях, часто у приватних розмовах скаржаться на великі навантаження під час призову. Ті призовники, що були „здорові“ за результатами приписки, заявляють про свої хвороби і вимагають додаткового обстеження. Цю ситуацію можливо суттєво поліпшити. Справа в тому, що обстеження під час приписки ведеться дуже формально. Хлопці приходять усім класом, чи групою ПТУ і зізнатися в деяких хворобах просто соромляться. Наприклад, важко уявити, що хтось, за таких умов, заявить про енурез чи інші розлади такого ж порядку.
Крім того, до ХОССМ надходять скарги на те, що призовники не можуть обстежитися в повному обсязі через відсутність грошей у їхніх батьків. Деякі обстеження медичні заклади міста й області проводять тільки за плату: це томографічні, імунологічні, а в деяких випадках і рентгенологічні обстеження. Виникає питання: чому батьки, які впевнені, що їх дитина за станом здоров’я не може служити в армії, щоб довести це, повинні платити гроші? Взагалі, до управління охорони здоров’я і у призовників, і медичної комісії ОВК є претензії. За направленням військкоматів в медичних закладах міста й області призовники обстежуються в умовах стаціонарів. І викликає здивування, коли призовник О, який скаржився на неодноразові токсікоалергологічні реакції, пробувши в алергологічному відділенні стаціонару, не був обстежений. Йому не зроблено жодної алергологічної проби, але діагноз „практично здоров“ — він отримав. Призовник П., який з дитинства стоїть на диспансерному обліку з приводу цукрового діабету, після стаціонарного обстеження в одній з лікарень міста отримав діагноз: „нарушение теста толерантности к углеводам“. Зараз його будуть обстежувати додатково. Тож виникає питання: чому з одного боку лікарі вдаються до економії на апаратних обстеженнях, а в іншому вдаються до шаленого марнотратства грошей (три тижні в стаціонарі – це чималі бюджетні кошти), а також чужого часу й нервів.
Виявилось, також, що допризовники та їх батьки не ознайомлені зі статтею 15 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу“. Тому вони чекають повістку до військкомату, а не з’являються згідно з Законом у місячний термін після оголошення Указу Президента про призов. Це приводить до непорозумінь і загрожує штра-
фом для необізнаних призовників.
Висновки:
Близько 20 відсотків молодих солдат, що призвані з Харкова та Харківської області не є фізично здатними у повному обсязі виконувати свій військовий обов’язок. Це веде до моральних і матеріальних збитків, що їх зазнають Збройні Сили й Держава в цілому.
Пропозиції:
Звернутися до Міністра оборони з пропозицією поновити обмеження при призові в залежності від індексу ваги, що було відмінене Наказом № 207 від 12.07.99 року „Про внесення доповнень до наказу Міністра оборони України від 04.01.94 №2“.
Звернутися до Облдержадміністрації Харківської області з пропозицією про створення програми реабілітації для молоді допризовного віку, що має дефіцит ваги.
Змінити порядок проходження медичної комісії: під час приписки проводити співбесіду з допризовником особисто, а не колективно.
Підвищити особисту відповідальність членів призовних медичних комісій за якість призову. До того часу, як українська армія стане професійною і сама зможе підбирати собі кадри, призовні комісії повинні працювати таким чином, щоб до ЗС потрапляли тільки ті особи, що за фізичним та психічним станом можуть у повній мірі виконувати військовий обов’язок.
Звернутися до обласного відділу освіти з проханням інформувати допризовників та їх батьків про їх права та обов’язки під час призову та про порядок медичного обстеження.
Рекомендувати підлітковим лікарям проводити роботу по обстеженню допризовників, виявленню хвороб та відхилень від норми та їх своєчасному лікуванню. Забезпечити підліткових лікарів поліклінік та лікарів, що працюють в школах і ПТУ Наказом № 207.
7.Обласному відділу охорони здоров’я забезпечити якісне безкоштовне обстеження призовників.
P.S.Уже після того, як цей звіт було надруковано, до ХОССМу із військової частини надійшов лист, який дуже хочеться процитувати: „Така ваша допомога нам дуже потрібна.На жаль, цієї весни в нашу частину не прийшло поповнення з Харкова та Харківської області. На комплектування нашої частини прибули призовники з Одеської та Миколаївської областей, де, на жаль, така робота не проводиться, хоча у весняний призов із цих областей за станом здоров’я ми вже звільнили багато особового складу.“