Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи СПЕЦВИПУСК №40

Спецвипуск підготовлений М. Недайводою за матеріалами української преси (березень-вересень 1997 р.).

2.1. ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

2.2. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

3.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН СИСТЕМОЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

3.2. СУДОВІ ПРОЦЕСИ

3.3. ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА

3.4. СМЕРТНА КАРА

ВСТУП

Безперечним досягненням українського суспільства і держави є режим духовної свободи, можливість реалізації багатьох політичних прав громадян шляхом участі в суспільно-політичному житті, заснування різноманітних організацій та підприємств, пошуку альтернативних форм праці та можливості здобуття доходів.

З іншого боку, економічна криза призвела до неможливості здійснення соціально-економічних прав громадян, передбачених новою Конституцією України. Відсутність коштів робить нереальними права громадян на безкоштовне житло, освіту, охорону здоров'я тощо.

Порушником соціально-економічних прав громадян виступає сама держава, її окремі органи, а також органи місцевого самоврядування, діяльність яких є надзвичайно неефективною.

Спостерігається падіння довіри громадян до органів державної влади і місцевого самоврядування, до професійності, чесності і порядності їх працівників.

Громадяни у багатьох випадках не взмозі захистити свої права через суд, що пояснюється, зокрема, дорожнечею адвокатських послуг, судовою тяганиною тощо [2].

Щоб вийти з фінансової скрути, приймаються рішення про скорочення кількості вчителів, лікарів, викладачів вузів. Спроби протестувати припиняються. Адміністрація примушує людей самих підписувати зменшення тарифних ставок, заяви про відпустку за свій рахунок.

Медичні установи не мають коштів на продукти харчування і ліки.

На вулицях відкрито б'ють людей, наприклад, тих, що не мають коштів заплатити за квіток у транспорті. Міліція дивиться на це спокійно. Як захиститись від держави? Можна подати судовий позов. Але наш суд важко назвати незалежним і справедливим.

Суд і прокуратура за інерцією захищають не закон, а сильнішого. Громадяни позбавлені права звертання до Конституційного суду.

Великі надії правозахисні організації пов'язують з введенням посади Уповноваженого з прав людини, представника громадянського суспільства, що захищає права і свободи людини перш за все від держави, і тому від неї незалежного [3].

Не виконаним на сьогоднішній день залишається зобов'язання України передати у повноваження Міністерства юстиції відповідальність за управління пенітенціарною системою, за виконання судових рішень та реєстрацію осіб. Також Україна досі не розв'язала проблеми щодо мирного врегулювання існуючих міжцерковних конфліктів та недискримінаційної системи реєстрації церков, оскільки розроблений проект концепції про державну політику в галузі церковного життя не враховує повною мірою зобов'язання України перед РЄ [4].

Нова Конституція України забороняє тортури, жорстоке, нелюдське або принижуюче гідність поводження або покарання. Однак визначення тортури і жорстокого поводження в українському законодавстві відсутнє, Конвенція проти тортур не опублікована в офіційних виданнях, що є однією з причин відсутності судових вироків, що базуються на нормах Конвенції. Державні чиновники, зокрема співробітники правоохоронних органів, а також військовослужбовці незнайомі із змістом Конвенції проти тортур та інших міжнародних угод в галузі прав людини, учасником яких є Україна, і, на жаль, держава нічого не здійснює для розповсюдження інформації про ці угоди.

Недостатньо підготовлені в фаховому відношенні працівники вдаються до незаконних методів поводження, і домогтися їх покарання і відшкодування матеріальних і моральних збитків жертвам тортур, як правило, не вдається. Одержані незаконним чином зізнання широко використовуються судом як доказ здійснення злочину.

Порушеннями Конвенції проти тортур також є умови утримання в слідчих ізоляторах і деяких установах виконання покарань і так звані нестатутні взаємини в армії.

Слід відзначити також факти жорстокого поводження державних службовців з біженцями та мігрантами з Кавказького регіону.

Ескалація економічної кризи, загальна тенденція ужорсточення кримінально-правової політики створюють замкнуте коло, внаслідок чого збільшується кількість ув'язнених і погіршуються умови утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань [5].