Завантажити файл (0.57 MB)
Україна – змішана президентсько-парламентська республіка, в якій управління здійснюється Президентом, що обирається прямим голосуванням, прем’єр-міністром, який очолює Кабінет Міністрів, та однопалатним парламентом (Верховна Рада). Прем’єр-міністр пропонується Президентом і затверджується Верховною Радою. Склад Кабінету Міністрів пропонується прем’єр-міністром і схвалюється Президентом, однак загалом знаходиться під керівництвом Президента. Парламентські вибори, що пройшли у березні 2002 року, в окремих аспектах були більш досконалими, порівняно з попередніми виборами, однак зберігалися важливі недоліки. Президентські вибори 1999 року відзначалися істотною кількістю порушень зобов’язань перед Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо виборів. Президентські вибори передбачаються у жовтні 2004 року. Довибори і вибори в місцеві органи влади, що мали місце протягом року, виявили серйозні недоліки. Конституція України передбачає незалежну судову систему, однак суди залишаються вразливими для політичного втручання та корупції і є неефективними.
Існує дві основних структури в сфері безпеки, що поділяють відповідальність за внутрішню безпеку: Служба Безпеки України (СБУ), яка відповідальна за збір розвідданих і Міністерство внутрішніх справ, яке керує різними підрозділами міліції. Збройні сили, переважно, залишаються поза політикою. Однак урядові агенції непрямим чином втручаються в політичний процес за допомогою кримінальних і податкових розслідувань щодо політиків, журналістів і впливових бізнесменів. Цивільна влада, загалом, здійснює ефективний контроль за правоохоронними органами. Мали місце порушення прав людини з боку працівників правоохоронних органів. Ступінь, до якого влада була причетною до них або потурала їм, є невизначеним.
Економіка має змішаний характер: приватний сектор займає приблизно від 65 до 70% валового національного продукту (ВНП). Загальна чисельність населення країни складає приблизно 47 745 000 осіб, відображаючи триваюче зменшення населення. Після майже десятиліття постійного падіння ВНП, економіка продовжила тенденцію зростання, яка розпочалась в 2000 році, і зросла на 4,8% в 2002 році і 8,5% протягом цього [2003] року. Економіка переобтяжена неплатежами і боргами по заробітній платі, і значна частина доходів заробляється в тіньовій економіці (яку можна визначити як діяльність, про яку навмисно не повідомляється з метою ухилення від податків). Борги по заробітній платі протягом перших шести місяців року зросли приблизно на 1,3% порівняно з тим же періодом 2002 року. Матеріальні цінності зосереджено в руках політичної еліти та директорів у галузях із державним домінуванням, пов’язаних, наприклад, із металами, нафтою та газом.
Повідомлення уряду про права людини залишалися на слабкому рівні. Хоча в деяких сферах спостерігалося покращення, серйозні проблеми залишилися.
Серйозні недоліки мали місцеві і парламентські довибори, що відбулися протягом року, так само як адміністративні та інші труднощі, створені для того, щоб обмежити організаційні зусилля і доступ до засобів масової інформації опозиційних партій, обмежити право громадян змінювати свій уряд. Мало місце декілька смертей в установах позбавлення волі. Міліція й працівники кримінально-виконавчої системи катували й били затриманих і ув’язнених, і, щонайменше, двоє затриманих померло за підозрілих обставин. Зловживання міліції і переслідування расових меншин все ще залишається проблемою. Побиття в армії призовників товаришами по службі стало звичним явищем, іноді призводячи до загибелі. Умови ув’язнення залишаються поганими і загрозливими для життя, особливо через незахищеність від хвороб, на кшталт туберкульозу. Уряд рідко карає посадових осіб, які скоюють зловживання. Безпідставний арешт і затримання, які, імовірно, в деяких випадках мали політичну мотивацію, час від часу поставали як проблема, так само, як тривале досудове утримання в дуже поганих умовах; однак, суди продовжували звільняти з-під варти обвинувачених до розгляду справ у суді. Проблемою є також тривала тяганина в судах, а судді продовжували з готовністю надавати більшість ордерів на обшук житла і прослуховування телефонів за зверненнями прокуратури.
Органи державної влади втручалися в діяльність засобів масової інформації, залякуючи і переслідуючи журналістів, піддаючи цензурі матеріали, здійснювали на них тиск із метою застосування самоцензури. Були деякі обмеження на свободу зібрань, і органи влади перешкоджали людям брати участь в декількох демонстраціях. Свобода об’єднання обмежувалася. Мали місце певні проблеми щодо реєстрації релігійних громад і спорів про власність; однак, Уряд вживав відповідних заходів, зосереджуючись на цих проблемах. Мали місце повідомлення про випадки антисемітських дій, включно з опоганенням синагог. Були деякі обмеження свободи пересування. Насильство і дискримінація проти жінок, включаючи сексуальне переслідування на робочому місці, залишаються проблемою. Проблемою залишалося насильство проти дітей. Етнічні меншини і мусульмани скаржилися на переслідування і часті перевірки особи. Уряд перешкоджав робітникам організовувати профспілки. Торгівля жінками і дівчатами з метою сексуальної експлуатації залишалася серйозною проблемою, для вирішення якої уряд вжив певних заходів.
