Небезпечна традиційна практика, що шкідливо відображається на здоров’ї жінок і дітей

Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» видається Центром прав людини при Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві. Вона освітлює питання прав людини, які вивчаються або викликають особливий інтерес. Серія «Виклад фактів у галузі прав людини» має на меті глиб-ше знайомити широке коло читачів з основними правами людини, з тим, що робить Організація Об’єднаних Націй для їх утверджен-ня і захисту, і з діючим міжнародним механізмом, який забезпечує їх ефективне дотримання. Публікації цієї серії розповсюджують-ся безкоштовно в усьому світі. Вони можуть перекладатися на інші мови, окрім офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, за умо-ви, що їх зміст не змінюється, що організація, яка передруковує їх, інформує про це Центр прав людини в Женеві, і що цей Центр за-значається як джерело інформації. Основні принципи Статуту Організації Об’єднаних Націй включають здійснення міжнародного співробітництва в заохоченні і розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, без розрізнення раси, статі, мови і релігії (стаття 1, пункт 3). У 1948 році, через три роки після прийняття Статуту, Генеральна Асам- блея прийняла Загальну декларацію прав людини1, що використовувалася при розробці конституцій і законодавства багатьох держав-членів Органі- зації Об’єднаних Націй як керівні принципи в галузі прав людини й основ- них свобод. Загальна декларація забороняє усі форми дискримінації щодо статі і гарантує право на життя, свободу й особисту недоторканність; у ній визнається, що всі люди рівні перед законом і мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію. Багато міжнародно-правових документів у галузі прав людини ще більше зміцнюють і захищають індивідуальні права і забороняють дискримінацію конкретних груп, зокрема, жінок. Так, наприклад, станом на січень 1995 року Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок ратифікували 136 держав. Конвенція в цілому зобов’язує держави-учасниці «усіма відповідними способами проводити політику ліквідації дискримінації щодо жінок» (стаття 2). У ній підтверджується рівноправність жінок і чоловіків у суспільстві та у родині; Конвенція зобов’язує держави-учасниці вжити заходів для ліквідації соціальних причин нерівності жінок і закликає ліквідувати закони, стереотипи, практику й упередження, що згубно відображаються на становищі жінок. Традиційна практика, прийнята в тій чи іншій культурі, відображає цінності і переконання, що найчастіше існують у громаді протягом багатьох поколінь. Кожна соціальна група у світі має специфічну традиційну практику і переконання, з яких одні приносять користь усім членам, у той час як інші згубні для конкретних груп, наприклад, жінок. Такі небезпечні види традиційної практики 1 Тексти міжнародних документів з прав людини, які цитуються в цьому викладі фактів, див. Права людини: Збірник міжнародних договорів, том 1 (2 частини), Універсальні договори (видання Організації Об’єднаних Націй, у продажу під номером E.94.XIV.1). включають операції на вульві, що калічать, (ОВК); примусове харчування жінок; шлюби в ранньому віці; різні заборони чи практика, що не дозволяють жінкам самим контролювати народження дітей; обмеження на харчування і традиційну практику допомоги породіллі; надання переваги дітям чоловічої статі і її наслідки для дівчаток; умертвіння новонароджених дівчаток; рання вагітність, придане і викуп. Така практика, незважаючи на її небезпечний характер, і на те, що вона є порушенням міжнародних норм у галузі прав людини, зберігається, оскільки вона не ставиться під сумнів і є високоморальною в очах тих, хто її дотримується. Міжнародне співтовариство розуміє необхідність досягнення рівно- сті між чоловіками і жінками, а також те, що не може бути справедливого суспільства, якщо основні права людини половини членів суспільства, а саме жінок, не можуть бути здійснені і постійно порушуються. Однак тяжка реальність полягає в тому, що небезпечна традиційна практика, якій при- свячений цей виклад фактів, служить інтересам чоловіків. Сексуальний контроль над жінками з боку чоловіків, а також економічна і політична за- лежність жінок закріплюють їх низький соціальний статус і перешкоджа- ють структурним і психологічним змінам, необхідним для ліквідації не- рівності між чоловіками і жінками. Ще в 50-і роки спеціалізовані установи Організації Об’єднаних Націй і органи, що займаються питаннями прав людини, почали вивчати небезпечну традиційну практику, що згубно відображається на здоров’ї жінок, зокрема, операції на вульві, що калічать. Однак ці питання не привернули істотної уваги, а заходи, спрямовані на здійснення якихось значних змін, були млявими або поверхневими. Звичайно наводиться цілий ряд причин збереження традиційної прак- тики, згубної для здоров’я і становища жінок, у тому числі і той факт, що в минулому ні відповідні уряди, ні міжнародне співтовариство не боролись з небезпечними наслідками такої практики, що становить по- рушення права на здоров’я, життя, гідність й особисту недоторканність. Міжнародне співтовариство не було впевнене в тому, що ці питання заслуговують уважного вивчення і вживання заходів на міжнародному і національному рівнях. Така небезпечна практика, як операції на вульві, що калічать, вважалися делікатною сферою традицій, займатися якою повинні жінки і родина. Протягом тривалого часу уряди і міжнародне співтовариство не виявляли співчуття і розуміння щодо жінок, які, ігноруючи чи не усвідомлюючи своїх прав, самі йшли на біль, страждання і навіть смерть і дозволяли те ж саме щодо своїх дочок. Незважаючи на очевидну млявість заходів для викриття і викоріню- вання небезпечної традиційної практики, діяльність органів, що займаю- ться питаннями прав людини в цій галузі, в останні роки відзначилася помітним успіхом. Традиційна практика була визнана проблемою, що сто- сується становища і прав людини жінок і дівчаток. Гасло «Права жінок – це права людини», прийняте на Всесвітній конференції з прав людини у Відні в 1993 році, а також Декларація про викорінювання насильства щодо жінок, прийнята Генеральною Асамблеєю в тому ж році, показали реальне становище жінок. Подальший розвиток ці питання одержали в доповідях Спеціального доповідача з питання шкідливої традиційної практики пані Халіми Ембарек Варзазі, призначеної на цю посаду в 1988 році, і в проекті Платформи дій четвертої Всесвітньої конференції щодо становища жінок, що відбулася у вересні 1995 року. Спеціальний доповідач з питання насильства щодо жінок, його при- чин і наслідків пані Радхіка Кумарасвамі, призначена Комісією з прав людини в 1994 році, також вивчила усі види традиційної практики, про які говориться в цьому викладі фактів, а також іншу практику, включа- ючи перевірку на невинність, накладання пов’язок на ступні ніг, убивство новонароджених дівчаток і убивство через придане – усе це є зазіханням на гідність жінок. У своїй попередній доповіді Спеціальний доповідач від- значила, що «бездумне наслідування таких практик і бездіяльність дер- жави щодо цих звичаїв і традицій зробили можливим широке поширення насильства, спрямованого проти жінок. Держави приймають нові закони і законодавчі акти, що стосуються розвитку сучасної економіки і розро- бки передових технологій, а також інших видів практик, що відповіда- ють потребам сучасної демократії, однак виникає враження, що в галузі прав жінок зміни відбуваються повільно». (E/CN.4/1995/42, пункт 67) Небезпечні види традиційної практики висвітлюються в цьому вик- ладі фактів як окремі питання; однак усі вони свідчать про те значення, яке суспільство надає жінкам і дівчаткам. Така практика зберігається в умовах, коли жінки і дівчатка не мають рівного доступу до освіти, матеріальних благ, охорони здоров’я і зайнятості. У першій частині викладу фактів дається визначення й аналіз під- ґрунтя небезпечної традиційної практики, її причин і наслідків для здоро- в’я жінок і дівчаток. У другій частині міститься огляд дій, що проводяться органами й установами Організації Об’єднаних Націй, урядами і неурядовими організаціями. На закінчення говориться про недоліки в здійсненні практичних заходів, намічених Організацією Об’єднаних Націй, неурядовими і жіночими організаціями