Предмет і мета аналізу
Звіт присвячено комплексному аналізу практики, викликів та законодавчого регулювання процесів притягнення до кримінальної відповідальності осіб, підозрюваних у вчиненні міжнародних злочинів в Україні. Дослідження охоплює період з 2014 року до середини 2026 року, окреслюючи динаміку від системної бездіяльності правоохоронних органів на ранніх етапах збройного конфлікту до пошуку ефективних юридичних механізмів в умовах повномасштабної агресії РФ.
Ключова проблематика та еволюція розслідувань
-
Період 2014–2021 рр.: характеризувався фактичним ігноруванням правоохоронними органами злочинів з боку російських військових і незаконних збройних формувань (НЗФ), відмовою у визнанні статусу потерпілих, відсутністю спеціальних слідчих дій та хибною кваліфікацією діянь як «терористичних актів» (ст. 258 КК) замість воєнних злочинів. Лише близько 1% таких справ доходило до суду.
-
Після лютого 2022 року: повномасштабне вторгнення спричинило безпрецедентне навантаження — понад 212 тис. зареєстрованих проваджень лише щодо воєнних злочинів (ст. 438 КК). Водночас судова практика стикається з критичним розривом між кількістю правопорушень і реальними вироками (менше 1% справ розглядається судами, більшість вироків — заочні). Розслідування суттєво ускладнене відсутністю доступу до окупованих територій, браком кадрових і матеріальних ресурсів та проблемами доведення командної відповідальності.
Міжнародний та законодавчий контекст
У звіті підкреслюється втрата юрисдикції ЄСПЛ щодо дій РФ після 16 вересня 2022 року та обмеженість мандата МКС (неможливість переслідування за злочин агресії без згоди держави або відповідного рішення РБ ООН). Це зумовлює нагальну потребу створення Спеціального трибуналу під егідою Ради Європи та використання універсальної юрисдикції іноземних держав.
На національному рівні відзначено ратифікацію Римського статуту (серпень 2024 року), внесення до КК статті 442-1 («Злочини проти людяності») та оновлення редакції статті 438 («Воєнні злочини»), яка передбачає розширений перелік діянь (зокрема незаконну депортацію та затримку репатріації дітей).
Внесок правозахисного сектору (ХПГ)
У документі висвітлено роботу ініціативи «Трибунал для Путіна» (T4P), яка задокументувала понад 111 тис. інцидентів злочинів росіян. Сама ХПГ станом на середину 2026 року здійснює представництво інтересів потерпілих у майже 9 тис. кримінальних проваджень (переважно справи щодо зниклих безвісти, катованих та вбитих цивільних), спрямувала 7 аналітичних подань до Офісу прокурора МКС, а також сотні звернень до інституцій ООН.
Основні рекомендації автора:
-
Створення постійно діючих міжвідомчих слідчих груп (Нацполіція, СБУ, ГУР, ДБР, прокуратура).
-
Впровадження людиноцентричного підходу, орієнтованого на потреби жертв і родин зниклих безвісти.
-
Розробка методології застосування ст. 442-1 КК та ухвалення законопроєкту № 16050 для остаточної гармонізації кримінального законодавства з Римським статутом.
-
Тісна координація з МКС, використання інституту універсальної юрисдикції та якнайшвидший запуск Спеціального трибуналу щодо злочину агресії.
