Свої коментарі щодо Форуму правозахисних організацій щодо правозахисного руху в Україні дали Зуза Фіалова, Ніна Карпачова, Олексій Тарасов та Валентин Гефтер.
Олексій Тарасов, голова Чернігівського громадського комітету захисту прав людини, розповідає про те, як відбирали організації для участі в першому українському Форумі правозахисних організацій.
Ми оголосили конкурс і до 20 березня від бажаючих прийняти участь у Форумі мала надійти анкета-заява на адресу організаторів. Всього ми отримали понад 200 заяв, з яких було відібрано 118 учасників з 80 організацій, як регіональних, так і тих, які працюють на всеукраїнському рівні. Головним критерієм відбору була інформація стосовно роботи, яку активно проводить організація в рамках захисту прав людини. Навіть наявність досвіду у передвиборчій роботі не була суттєвою. Нас цікавили в першу чергу організації, які дійсно щось роблять для захисту прав людини, про діяльність яких знають в Україні і за її межами. На жаль, не всі відібрані учасники були активними на Форумі, деякі з них взагалі не з’явилися без попередження і без вказання поважної причини, а деякі організації настільки були зацікавлені участю в Форумі, що приїхали без запрошення за власні кошти. Звичайно, ми все це врахуємо наступного разу, коли будемо знову збирати правозахисний рух України.
Зуза Фіалова, незалежний експерт з питань моніторингу дотримання прав людини та просвітницької діяльності (Словаччина) представила на Форумі новий проект дотримання прав громадян доступу до інформації. На сьогодні є експертом в декількох словацьких державних установах, НУО та Національному центрі з прав людини в Братиславі.
«Я хочу щоб люди не думали, що права людини – це права психічнохворих та ув’язнених. Права людини – це те, що торкається кожного з нас весь час».
Ідея цього проекту – проінформувати людей, чим є право доступу до інформації, а також навчити використовувати це право і проводити моніторинги стосовно його дотримання на місцях. В цей проект входить перевірка роботи владних структур в регіонах, наскільки вона є прозорою і зрозумілою пересічним громадянам, і що можна зробити, щоб ініціювати видання щорічних звітів владними структурами з того чи іншого питання. Цю роботу ми будемо спочатку безпосередньо виконувати з нашими словацькими експертами, паралельно будемо навчати українських тренерів-експертів з цих питань, для того, щоб потів вони лишились в Україні і змогли самі реалізовувати свої маленькі проекти в себе вдома і навчати цьому інших. Цей проект направлений в першу чергу на навчання людей з регіонів, представників НУО, малого бізнесу тощо. Ми хочемо підтримати їх місцеву ініціативу. Спочатку цей проект буде існувати як спільний – Україно-Словацький, адже в Словаччині є великий досвід з цього питання, в нас є серйозний закон, який гарно працює. Ми хочемо поділитись цим досвідом з Україною. В нас вже є попередня домовленість з деякими фондами на підтримку цього проекту. А далі, після навчання, українські експерти самі зможуть реалізовувати свої проекти, як вони будуть вважати за потрібне, без нашої участі.
Ніна Карпачова, український омбудсман, розказує про майбутні плани співпраці з правозахисниками.
Я вітаю правозахисників з тим, що в Україні нарешті пройшов перший Форум правозахисних організацій. Також я дуже рада сама приймати в ньому участь, адже співпраця правозахисників із омбудсманом вже давно зарекомендувала себе як позитивна. Я хочу зазначити, що моя співпраця з НУО з кожним роком стає пліднішою і глибшою. Ми разом працюємо над надзвичайно важливими проектами по захисту прав людини. Один із останніх – це захист прав людей, які потерпають від тортур, що реалізується за підтримки Європейського Союзу. Ще один досить важливий спільний проект – це проект захисту прав ВІЛ-інфікованих. На жаль, ця проблема зараз набула такої сили, що держава не в змозі сама її подолати, тому наша спільна робота принесе більше користі. І я хочу зазначити, що в реалізації цих проектів важливу роль відіграють незалежні мас-медіа, які об’єктивно можуть розказати про проблему, а також про механізми її вирішення і кроки, які робляться для цього. Я і далі маю намір працювати разом з правозахисниками, і ми маємо вже деякі плани на майбутнє. На черзі проект запобігання торгівлі людьми. Зараз вже є дві урядові програми з цього питання, але найголовнішої подією стало створення Ради по запобіганню торгівлі людьми, в яку разом з представниками уряду входять і представники неурядових організацій. І, безперечно, важливою подією буде співпраця омбудсмана з НУО у виборчих перегонах. Ми вже маємо певний досвід минулих парламентських виборів, коли ми працювали разом із Комітетом виборців України, робили спільну аналітику, моніторинги тощо. І ми будемо працювати в цьому питанні разом і надалі.
Валентин Гефтер, заступник голови Російського «Меморіалу», про відмінність і схожість правозахисної спільноти в Росії та Україні.
Українська правозахисна спільнота набагато молодше, спокійніше. Можливо, це через те, що в Україні немає таких гарячих питань як Чечня, армія, міграція. Але також можна сказати, що виглядає, нібито у вас взагалі немає своїх спільних українських тем. Кожен займається своїм регіоном. Можливо, це тільки так виглядає. Адже в Росії ми збираємось на подібні заходи з кінця 90-х років, а у вас така подія відбувається вперше. Можливо, люди тільки починають придивлятись один до одного, знайомитись. Робота в секціях показала, що в глибині все ж таки проблеми однакові, тільки не вистачає загального, спільного для всіх механізму їх вирішення. Також я знаю декілька українських НУО, які співпрацюють з владою. Це теж може бути досить позитивно, адже в Росії ми втратили майже всі свої гарні контакти, в нас не лишилось своїх депутатів. А в Україні цей механізм співпраці задіяний – і це гарно.
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій
