Завантажити файл (2.48 MB)
Передмова
Європейська Конвенція з прав людини, до якої Україна приєдналася 11вересня 1997 року, все більше і більше впливає на вітчизняну правовупрактику, що створює проблеми, з якими зіткнулися практично усі євро-пейські держави – учасники Конвенції. Узгодження законодавства, судо-вої та адміністративної практики із буквою та духом Конвенції вима-гають не лише політичної волі, але й доброго знання практики Європей-ського суду з прав людини, усвідомлення існуючих тенденцій у розвиткуміжнародного права у галузі прав людини.Обізнаність із рішеннями Європейського суду на сьогоднішній деньзначно зросла. Більше того, ми вже маємо достатньо велику кількістьсправ щодо України, серед яких і справи, де було визнано порушення стат-ті 3 Конвенції.Але навіть спільнота професійних юристів ще має досить уривчастезнання щодо сучасного тлумачення та сфери застосування заборони тор-тур, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та по-карання, що міститься у статті 3 Конвенції. Ця прикра обставина позна-чається і на практиці застосування положень національного права, якітією чи іншою мірою спрямовані на втілення у життя заборони тортурта інших форм поганого поводження, і на тлумаченні їх національнимисудами. Це також позначається і на якості законопроектів, що розроб-ляються останніми роками і тим чи іншим чином спрямовані на вирішен-ня проблеми попередження поганого поводження.Проблема жорстокості в Україні, особливо жорстокості з боку дер-жавних службовців, все більше і більше привертає увагу як громадянсь-кого суспільства, так і міжнародних органів та неурядових організацій.Малоймовірно, що ефективне вирішення цієї проблеми можливо без деталь-ного знання сучасних стандартів захисту особи від поганого поводженнята досвіду інших країн у впровадженні цих стандартів у національнийправопорядок.Завдання цього дайджесту – зробити посильний внесок у поінформо-ваність суспільства щодо практики Суду, яка становить собою зразокюридичної культури у тлумаченні норм міжнародного права та відбиваєнайсучасніші тенденції у розумінні прав людини, визначенні справедливо-го балансу між правами особи та виправданими інтересами суспільства.Стаття 3 Конвенції містить у собі достатньо велику кількість зобо-в’язань, які, на перший погляд, неможливо вивести з її лаконічного фор-мулювання. Саме практика Європейського суду дає можливість скластиуявлення про дійсний обсяг зобов’язань за Конвенцією. Ці зобов’язанняторкаються різноманітних сторін суспільного життя – від правоохо-ронної діяльності до забезпечення опіки та піклування; ці зобов’язанняотримали доволі чіткий зміст у рішеннях Суду. Якщо врахувати, щостаття 3 Конвенції має безумовний характер, виконання цих зобов’язаньмає стати нагальною задачею для держави. Тому знання дійсного обсягузобов’язань за статтею 3, стандартів забезпечення захисту від поганогоповодження має значення для визначення держаної політики у багатьохсферах.Деякі справи включені до дайджесту виключно заради особливих думок,доданих до рішення, тому що у самому рішення Суд не вважав за потрібнерозглядати скаргу на погане поводження. Але, я вважаю, читачу важливоознайомитися з цими думками окремих суддів, оскільки, як визнає сам Суд,певні дії, які раніше не потрапляли у сферу дії статті 3, можуть в май-бутньому кваліфікуватися інакше. Тому ці окремі думки певним чиномпозначають шляхи подальшого розвитку практики Суду.У книзі враховані всі рішення Суду за період з 18 січня 1978 року до 5квітня 2005 року. Розділи книги присвячені тлумаченню тих питань, якіпоставали перед судом під час розгляду окремих ситуацій. У організаціїтексту перевага надавалась систематичному, а не хронологічному поряд-ку. Деякі рішення, які повторюють за аргументацією інші, не наводяться.У кінці кожного фрагменту з рішення Суду наводиться коротка назвасправи та відповідний параграф рішення. Повне найменування рішеннята окремі відомості про нього наведені у таблицях на початку видання.Купюри позначені кутовими дужками з крапками (). Доданийтекст вміщений у кутові дужки (наприклад, , тощо). А. Бущенко
зміст
1. Загальні положення 20
1.1. Безумовна заборона поганого поводження 20
1.2. Кваліфікація поганого поводження 21
1.3. Докази та принципи доведення 28
1.4. Вичерпання національних засобів правового захисту 34
2. Негативні обов’язки 45
2.1. Погане поводження під час тримання під вартою 45
2.2. Застосування насильства під час затримання 85
2.3. Застосування засобів стримування 96
2.4. Умови утримання під вартою 100
2.5. Покарання 167
2.6. Тяжке порушення інших прав за Конвенцією 189
2.7. Зниклі особи 197
2.8. Родичі та близькі потерпілих від поганого поводження 198
3. Позитивні обов’язки 205
3.1. Захист від поганого поводження з боку приватних осіб 205
3.2. Обов’язок здійснити розслідування (статті 3 та 13 Конвенції) 221
3.3. Питання евтаназії 243
4. Висилка та видача 245
4.1. Загальні принципи 245
Таблиці рішень 6
Зміст
1. Загальні положення 20
1.1. Безумовна заборона поганого поводження 20
1.2. Кваліфікація поганого поводження 21
1.2.1. Мінімальний рівень жорстокості 21
1.2.2. Тортури 23
1.2.3. Нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження 25
1.3. Докази та принципи доведення 28
1.3.1. Загальні принципи 28
1.3.2. Тягар доведення 30
1.3.3. Поведінка сторін під час дослідження доказів
(стаття 38 § 1(a) Конвенції) 31
1.4. Вичерпання національних засобів правового захисту 34
2. Негативні обов’язки 45
2.1. Погане поводження під час тримання під вартою 45
2.2. Застосування насильства під час затримання 85
2.3. Застосування засобів стримування 96
2.4. Умови утримання під вартою 100
2.4.1. Загальні положення 100
2.4.2. Матеріальні умови 101
2.4.3. Медична допомога 129
2.4.4. Режимні обмеження 145
2.4.5. Синдром камери смертників 155
2.4.6. Окремі дії 160
2.4.6.1. Обшук 160
2.4.6.2. Тримання з зав’язаними очима 162
Зміст 7
2.4.6.3. Примусове годування 163
2.4.6.4. Гоління голови 165
2.5. Покарання 167
2.5.1. Призначення смертної кари 167
2.5.1.1. Призначення смертної кари як таке 167
2.5.1.2. Смертна кара внаслідок несправедливого розгляду 171
2.5.2. Призначення кримінального покарання дитині 174
2.5.3. Тілесні покарання 183
2.5.4. Дисциплінарні покарання 187
2.5.5. Інші покарання 188
2.6. Тяжке порушення інших прав за Конвенцією 189
2.6.1. Знищення житла (стаття 8 Конвенції та стаття 1 Протоколу № 1
до Конвенції) 189
2.6.2. Нестерпні умови життя (стаття 8) 191
2.6.3. Недоліки судової процедури 192
2.6.4. Дискримінація 192
2.6.5. Приватне та сімейне життя (стаття 8 Конвенції) 197
2.7. Зниклі особи 197
2.8. Родичі та близькі потерпілих від поганого поводження 198
3. Позитивні обов’язки 205
3.1. Захист від поганого поводження з боку приватних осіб 205
3.1.1. Загальні засади 205
3.1.2. Криміналізація поганого поводження та визначення складу
злочину 206
3.1.3. Спеціальні заходи 212
3.1.4. Заходи по запобіганню поганому поводженню під вартою 221
3.2. Обов’язок здійснити розслідування (статті 3 та 13 Конвенції) 221
3.2.1. Загальні принципи 221
3.2.2. Небезпідставна заява 224
3.2.3. Риси ефективного розслідування 227
Зміст 8
3.3. Питання евтаназії 243
4. Висилка та видача 245
4.1. Загальні принципи 245
4.1.1. Загальна обстановка у країні, що приймає 250
4.1.2. Ситуації у окремих країнах 252
4.1.2.1. Сполучені Штати Америки 252
4.1.2.2. Індія 253
4.1.2.3. Сомалі 256
4.1.2.4. Колумбія 257
4.1.2.5. Іран 260
4.1.2.6. Танзанія 261
4.1.2.7. Шрі-Ланка 263
4.1.2.8. Чилі 269
4.1.2.9. Узбекистан 271
4.1.3. Особисті обставини особи, що висилається 272
