Право на медичну допомогу в Україні – 2008

1. Вступ У 2008 році суттєвих змін у галузі охорони здоров’я в Україні не відбулося. Застаріла державна бюджетна модель існування галузі домінує та призводить до численних порушень прав пацієнтів. Про це свідчать насамперед звернення людей до правозахисних органі- зацій, до органів виконавчої влади, матеріали соціологічних дослід- жень, дані держкомстату України. судовий захист порушених прав пацієнтів ускладнений відсутністю розгалуженої системи стандартів та клінічних протоколів лікування, судова практика не опирається на ці документи як на підставу встановлення лікарської відповідаль- ності. також залишаються невирішеними питання незалежної ме- дичної експертизи, не зважаючи на те, що її існування законодавчо встановлено вже багато років. Проблеми захисту прав пацієнтів так званих «вразливих груп», – це люди, які живуть з Віл/сНід, спо- живачі ін’єкційних наркотиків, психічно хворі, люди, які потребу- ють паліативної допомоги, – залишаються дуже гострими. Збірник статей під загальною назвою «Право на медичну до- помогу в Україні – 2008» містить матеріали, які висвітлюють деякі найбільш важливі події, що сталися в царині медичного права, змі- ни законодавства у галузі охорони здоров’я, проблеми, що турбували правозахисників, юристів, пацієнтів, журналістів. Починається збірник із загального огляду змін у законодавстві України у галузі охорони здоров’я у 2008 році (глава 2). та підсумки цього року невтішні – державна бюджетна система охорони здоров’я залишається нерухомою, незважаючи на косметичні оновлення, розробку нового проекту закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (глава 3), розробку проектів законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (глава 4), численні заходи міністерства охорони здоров’я України по адаптації законодавства України до вимог Європейського союзу, створення концепції управління якістю медичної допомоги населен- Вступ ню в Україні на період до 2010 року, проведення міжнародних кон- ференцій та інші заходи (глава 5). інші системи охорони здоров’я, зокрема, ті, що включають елементи обов’язкового медичного стра- хування (глава 5), не знаходять підтримки у законодавчої влади. Публіцистична стаття «Права пациентов: направлены они про- тив врача, или соблюдать их в его интересах? Обязанности пациен- тов: существуют ли они, и если да – то какие?» з’ясовує дуже складні питання медичної етики (глава 6). досвід роботи правозахисних організацій репрезентують глави 7, 12. Після невдалої компанії ревакцинації проти корі та краснухи в Україні на початку 2008 року увага спільноти була привернута до загальної доцільності проведення профілактичних щеплень. мали місце випадки, іноді численні, коли батьки забороняли робити про- філактичні щеплення своїм дітям. суперечки серед лікарів, право- захисників, батьків про законність зобов’язання проводити планові профілактичні щеплення дітям, законність відмов адміністраціями дитячих закладів приймати дітей, які не зробили щеплення за ка- лендарем, – тривають і досі. цієї проблемі присвячені глави 9,10. Окреме питання: права людей, які живуть з Віл/сНід, спожива- чів ін’єкційних наркотиків – про ці проблеми йдеться у главах 11, 12. Проблемам захисту прав психічно хворих людей, стану чинного законодавства України у галузі психіатрії, шляхам його вдоскона- лення присвячені глави 13, 14, 15. держава Україна у нормі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. зобов’язала суди застосовувати при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського су- ду з прав людини як джерело права. За роки діяльності Європейського суду з прав людини прийняв чимало рішень, які стосуються захисту прав людини в галузі охорони здоров’я, цієї темі присвячена глава 16. Актуальні питання впровадження системи паліативної допомоги та забезпечення прав пацієнтів з обмеженим прогнозом життя в Україні, які досить часто не забезпечуються або порушуються через недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, підіймаються в главі 17. Автори сподіваються, що проблемні статті збірнику привернуть увагу законодавців, управлінців системи охорони здоров’я, жур- налістів, правозахисників, пацієнтів-активістів, інших зацікавлених осіб та сприятимуть кардинальному реформуванню галузі