Свобода висловлювань і приватність № 2–3 (34–35). Квітень–вересень, 2011

Щоквартальний додаток до інформаційно-аналітичного бюлетеня «Права людини».

СВіП в Україні
Звернення Луганського обласного відділення кву до Стахановського міського голови
Оксана Нестеренко. Деякі проблеми застосування закону України «Про доступ до публічної інформації»
Олег Мартыненко. Доступ к публичной информации: версия МВД Украины
Ігор Усенко, Костянтин Новохатський. Порядок користування документами
Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам
СВіП у світі
Збірка матеріалів, присвячених балансу захисту національної безпеки
у боротьбі з тероризмом і дотримання права на приватність в США
Сандра Колівер. Стаття 19: ООН зміцнює право на свободу слова та інформації
Хелен Дербишир, Памела Бартлетт. Рада ЄС проти відкритого прийняття рішень

поширити інформацію

Подібні статті

27-03-2026

Experience of the Kharkiv Human Rights Protection Group. 2022–2025

In the book, employees of the organization share their experiences of human rights protection work during the war.

26-02-2026

Submission to the International Criminal Court “SEVERE DEPRIVATION OF LIBERTY IN THE TERRITORIES OF UKRAINE TEMPORARILY OCCUPIED BY RUSSIA”

Lawyers of the Kharkiv Human Rights Group have prepared submissions to the Office of the Prosecutor of the International Criminal Court. Human rights activists believe that Russia's actions constitute crimes against humanity.

26-02-2026

Подання до Міжнародного кримінального суду «ЖОРСТКІ ПОЗБАВЛЕННЯ СВОБОДИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РОСІЄЮ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ»

Юристами Харківської правозахисної групи було підготовлено подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду. Правозахисники вважають, що дії Росії є злочином проти людяності, що охоплюється статтею 7(1)(е) Римського Статуту.

20-02-2026

Бомбардування та евакуація: безпека в українській пенітенціарній системі в час війни під час широкомасштабного вторгнення

Це дослідження аналізує, як повномасштабна війна виявила критичну вразливість українських місць несвободи та неспроможність держави забезпечити мінімальний рівень безпеки засуджених, ув’язнених і персоналу.